Народний депутат України Олег Ляшко зачитав резолюцію VII з'їзду Радикальної партії.
Наводимо повний текст документу:
Резолюція VII з'їзду Радикальної партії Олега Ляшка
МАНІФЕСТ НАРОДНОЇ ПЕРЕМОГИ
1. ЗАХИСТ ДЕРЖАВНОСТІ. ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ.
Країна перебуває у надзвичайно складній ситуації. Незважаючи на героїзм кращих синів своєї країни, які зі зброєю в руках захищають свободу свого народу, незважаючи на те, що це по-справжньому народна війна, бо вся країна прокинулась і допомагає бійцям, разом з тим, через нерівність сил і помилки керівництва, ворог захопив значну частину українських територій і щомиті може піти у наступ. Тисячі Героїв вже віддали своє життя за Незалежність.
Мирні переговори показали абсолютну неефективність. Наш ворог - Московія - розуміє лише мову силу.
Отже, зберегти Україну можна лише у боротьбі:
1. Оголошення воєнного стану. Створення Єдиного державного військового штабу,
що координуватиме дії усіх силових структур.
2. Формування державної політики за принципом: все - для фронту, все - для Перемоги. Переорієнтування економіки відповідно до стану війни.
3. Зміна формату мобілізації. На фронт мають іти, перш за все, ті, хто сам має готовність і бажання воювати, а не ті, кого треба змушувати. Збільшити тривалість терміну вишколу. Бійці повинні проходити не лише військовий, а і медичний вишкіл. Життя і здоров'я воїна - понад усе.
4. Радикальна ротація керівних кадрів Збройних Сил України. Кабінетні генерали показали свою непрофесійність, яка призвела до тисяч жертв, яких можна було б уникнути. Керувати армією повинні бойові полковники і майори, які в час нинішньої російсько-української війни довели свою дієздатність не словом, а ділом, і плече-в-плече з рядовими бійцями ризикували своїм життям, здоров'ям і свободою. Відставка глави Генштабу Миколи Муженка.
5. Створення суспільних умов для того, щоб військові і добровольці були найбільш привілейованою верствою населення, користалися особливою повагою співвітчизників і мали державне забезпечення на найвищому рівні. Служити своїй країні - має бути почесно і престижно.
6. Нова якість забезпечення армії і добровольчих батальйонів. Боєць має бути ситий, здоровий і нормально одягнутий, з усіма необхідними засобами захисту і медичної допомоги під час поранення. Довірити забезпечення бійців слід фахівцям з логістики і лідерам волонтерського руху, а не корумпованим чиновникам.
8. Спеціальні державні програми для гідної підтримки поранених в бою за Україну та родин загиблих. Подолання бюрократії у питанні визнання реальних бійців учасниками АТО. Службові розслідування з метою виявити чиновників та співробітників силових відомств, які отримали звання учасника АТО несправедливо, користуючись службовим становищем. Покарання усіх винних у цій кричущій ситуації.
7. Посилення обороноздатності прифронтових зон. Концентрація на цих територіях військових та техніки. Постійна готовність до наступу зі сторони ворога.
8. Підтовка до повномасштабного українського наступу з метою звільнення окупованих територій.
9. Визнання окремих районів Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями. Економічна блокада цих територій і Криму, визнаного тимчасово окупованими раніше.
10. Сприяння зі сторони українських спецслужб розгортанню повномасштабного партизанського руху в Криму та на Донбасі. Партизанська боротьба українців наблизить нашу Перемогу.
11. Мораторій на проведення виборів усіх рівнів на тимчасово окупованих територіях та у прифронтових зонах з метою недопущення легалізації сепаратистів.
12. Повна десапаратизація влади. Від Кабміну до сільради. Заборона мирним учасникам проросійського руху обіймати державні посади та балотуватися до парламенту і місцевих рад. Учасникам силового антиукраїнського спротиву - кримінальна відповідальність від 10 років до пожиттєвого позбавлення волі в залежності від особистої участі в сепаратистському році.
13. Відновлення смертної кари. Її застосування у випадку державної зради, організації терористичних актів, тяжких економічних злочинів.
2. ПОРЯДОК В ЕКОНОМІЦІ. СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ.
Економічна ситуація в державі, тотальне зубожіння населення - не менша трагедія, ніж війна. Олігархи і куплені ним корумповані чиновники становлять не менше загроз для народу і держави, ніж московські окупанти. Країну 24 роки розграбовували і розграбовують далі, що створює передумови до масових соціальних бунтів, які можуть призвести до самознищення України і тепличних умов для окупанта йти в наступ. Тому, щоб зберегти державу і захистити людей, слід також навести порядок в економіці і забезпечити соціальну справедливість:
1. Ротація еліт. Реальне, а не декларативне, очищення влади від скомпроментованих хабарництвом і корупційними схемами чиновників. Якнайпотужніше залучення талановитої молоді, інтелектуальної еліти, бійців та волонтерів АТО до формування владної вертикалі в нашій країні.
2. Націоналізація всього майна московських окупантів в Україні.
3. Націоналізація незаконно приватизованого - по суті, вкраденого у держави олігархами - майна. Найперше - в енергетичній галузі.
4. Ліквідація монополій. 25% - максимальна частка, якою можна володіти на тому чи іншому ринку.
5. Стабілізація курсу національної валюти шляхом боротьби із спекуляціями та привілейованим становищем окремих банків.
6. Спрямування ресурсів, здобутих шляхом націоналізаціі, демонополізації ринків, а також коштів, наданих Міжнародним валютним фондом, не на проїдання і розкрадання, а на розвиток і захист. Відродження національного виробництва, яке оживить економіку і створить робочі місця для людей. Перш за все, відродження військово-промислового комплексу.
7. Жорстка антикорупційна політика. Ліквідація десятків корупційних схем, які сьогодні є реальністю державних підприємств. Відставка чиновників, чия причетність до корупції стала вже очевидною: глави Національного банку Валерії Гонтарєвої, міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина, міністра екології Ігоря Шевченка.
8. Вказані вище дії суттєво і перманентно збільшуватимуть бюджет. Нові можливості слід застосувати на модернізацію економіки, запровадження інноваційних технологій, розвиток вітчизняної науки. Інвестиції у майбутнє завжди себе виправдовують.
9. Люди повинні жити, а не виживати. Паралельно із інноваційною політикою нові фінансові можливості повинні бути спрямовані на соціалізацію економіки:
- підняття пенсій, зарплат бюджетникам, стипендій, допомоги інвалідам, багатодітним сім'ям, малозабезпеченим;
- збільшення видатків на оборону, медичну галузь і освіту;
- будівництво нових шкіл, лікарень, дитячих садочків, військових частин, фельдшерсько-акушерських пунктів і клубів в селах, бібліотек, освітніх центрів, спортивних і дитячих майданчиків;
- ремонт доріг та інших об'єктів інфраструктури.
- зниження тарифів для населення.
8. Децентралізація бюджету. Кошти, зібрані з податків, слід максимально лишати на місцях і спрямувати на регіональний розвиток.
3. ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ. СУДОВА РЕФОРМА.
Два українці/ три гетьмани - не анекдот, а наша реальність кризи менеджеріату.
Багато проблем у державі виникає через відсутність чіткої вертикалі влади. Через відсутність єдиного центру прийняття рішень і їх виконання. Постійне перетягування повноважень, взаємна недовіра між різними центрами впливу призводять до того, що зникає найголовніше - відповідальність перед народом і Вітчизною.
Боротьба за сфери впливу між президентом і прем'єром робить низькоефективною діяльність виконавчої влади в цілому, внаслідок цього - її неспроможність провести радикальні реформи
Так само добиває Україну відсутність справедливого правосуддя, тотальна корумпованість судової системи.
1. Україна має обрати одну з двох моделей державного управління: президентську або парламентську. Повинен бути єдиний дієвий центр впливу, що несе повну відповідальність за стан справ у державі. Президентська модель полягає у ліквідації посади прем'єр-міністра, а президент сам керує урядом. Парламентська - у наданні прем'єр-міністру безпрецедентно широких повноважень. Яку модель обрати має визначити сам український народ на референдумі після широкого громадського обговорення, а парламент - прийняти відповідно зміни до Конституції.
2. У випадку, якщо народ обирає парламентську модель державного управління, вищий законодавчий орган влади повинен прийняти конституційну норму про те, що лідер партії яка перемогла на виборах, формує уряд (коаліційний чи однопартійний) і очолює одноосібно всю виконавчу владу, як в більшості європейських парламентських республіках. Також прем'єр отримує статус головнокомандувача і керує всіма силовими структурами. Функції президента зводяться до церемоніальних, його обрання відбувається в парламенті.
3. Якою б не була модель державного управління і які б реформи не проводила виконавча влада - все це ніколи не буде ефективним без радикальних змін у судовій системі. Найперше - люстрація всіх суддів, причетних до політичних розправ і корупційних дій.
4. Скасування недоторканності суддів. Аудит майна і рахунків суддів та їх родичів з метою виявити всіх хабарників без винятку.
5. Всенародна виборність суддів. Створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів нової якості на основі правозахисників, адвокатів і громадських активістів, а не за квотним принципом.
Радикальна партія готова брати на себе повну відповідальність за стан справ у державі, сформувати однопартійний уряд, щоб захистити Україну від окупантів та олігархів, визволити окуповані території, навести лад в економіці, створити ефективну систему державного управління і систему реального правосуддя, забезпечити соціальну справедливість, дати кожній українській родині роботу, нормальну зарплату і гідне життя. Без радикальних змін ми втратимо Україну - і наша потужна команда знає, як реалізувати ці зміни. Наша команда готова діяти рішуче і не боїться ніяких перешкод на своєму шляху.
Слава Україні!
Олег Ляшко,
лідер Радикальної партії
