Олегу Валерійовичу, якщо б мені сказали, що ця розмова відбудеться, я б заперечувала. Мені здається, що немає нічого більш зрозумілого, аніж людина з вилами, і водночас більш суперечливого, ніж людина з вилами. Ви самі собі дали відповідь на запитання, хто ви насправді?
Хто я насправді? Я Олег Ляшко, лідер Радикальної партії.
Цього замало, щоб бути просто лідером, якого підтримав протестний електорат і який здобув таку переконливу перемогу. А це для вас особиста перемога під час президентських виборів?
Звичайно. Ви ж пам’ятаєте, що соціологи писали 3–4%. В реальності ми взяли 3-тє місце, 8,5%. Я б з вами посперечався, що за мене голосував протестний електорат. Не тільки. Соціологи кажуть, що за Ляшка голосують неосвічені люди. Чи з нижчим рівнем освіти. Брехня! Я знаю академіків, героїв, професорів, дуже достойних людей, які голосують за Ляшка. За Ляшка голосують освічені і неосвічені. За Ляшка голосують безробітні і ті, що мають роботу, ті, хто хоче змін в Україні. Радикалізм передбачає докорінні зміни. Також радикалізм не передбачає поступок. Ви б мали позбутися майстерності йти на компроміс. Як ви будете досягати успіхів?
У політиці неможливо не йти на компроміси. Є межа компромісів. Щодо радикалізму, то по-іншому не можна.
Радикалізм виключає компроміс?
Він не виключає, але водночас ми кажемо, що країні потрібні зміни. Політичні й економічні, бо так, як ми живемо, так далі жити не можна. Я наведу такі цифри. У 90-му році ВВП на душу населення був вдвічі більший, ніж у Білорусії чи в Польщі. Сьогодні вони мають вдвічі більше нас. Ми бідніємо. Ми стали пасти задніх. Ми катастрофічно відстаємо від всього світу, ми в клубі латиноамериканських країн.
Ви вірите, що Україна – бідна країна? Чи ви знаєте, що Україна розграбована?
Ми не бідні, ми дурні. Такий потенціал, як у нас… Чому всі хочуть Україною покерувати? Чого всі хочуть Україну підкорити? Тому що немає такого потенціалу, як у нас. Немає такої землі, як у нас. Немає таких людей, як у нас. Але ми дурні. Ми 23 роки наступаємо на ті самі граблі. Ми обираємо одних і тих самих. Подивіться. Зараз йдуть до парламенту. Хто йде? Всі ті самі, хто 23 роки був при владі. Тоді називалися «Наша Україна», тепер називається «Блок Порошенка». Тоді називалися по-іншому, сьогодні називаються «Фронт Яценюка». Всі одні й ті самі. Чому ми кажемо, що починати радикальні зміни треба з політичної еліти? Нових людей треба привести до влади. А не тих, хто 20 років крав і грабував, і брехав.
Достатньо взяти в руки вила, щоб здобути перемогу в Україні?
Ні, не достатньо. Треба ще голову мати. Треба залізні яйця мати і залізні нерви. З одними вилами – це як з автоматами проти «Градів». Автомат – потужна зброя. Але проти «Градів» це ніщо. Довбанули з «Градів» – і кранти тобі. Коли в тебе голова і коли тебе добивали «Гради» зверху. А над тобою плита лежить, там окопи, тоді ти залишаєшся живий. Це я образно кажу. Так само з вилами. Вила – це початок всього. Далі треба голова, міцні нерви. Далі треба знати, що робити. Які реформи проводити. Вила може будь-який дурень взяти.
Після Революції гідності стало зрозуміло, що вибори президента можуть бути останніми виборами президента. Парламентські вибори – останніми виборами. Ми не розуміємо, в яких кордонах залишиться Україна. Чому за останні півроку не вдалося зробити першого прогресу? На тлі антитерористичної операції, в середині реформ… Що трапилося з новою українською владою? Складається враження, що є купа сірих кардиналів. Людей, яких ми не знаємо, які вони, як їх звати. І саме вони приймають рішення.
Щодо того, в яких кордонах залишиться. Україна. Це залежить від нас. Якщо ми будемо боротися, якщо ми будемо захищати рідну землю, ми не будемо капітулювати. Якщо не піднімати руки перед агресором, тоді Україна залишиться в тих кордонах, які в нас були донедавна. Якщо будемо капітулювати, здаватися, йти на поступки у війні на Сході – у нас не залишиться кордонів взагалі. У нас буде Західноукраїнська Народна республіка. І не факт.
Війни на Сході, самого факту появи людей в камуфляжі на нашій території… Всіх цих фактів можна було уникнути?
Не можна було уникнути з однієї причини. Поки ми 23 роки бултихалися, як відома субстанція в ополонці, ми не потрібні були. Путіну. Як тільки ми визначилися зі своїм шляхом розвитку: що ми йдемо до Європи, що ми йдемо до НАТО, що ми хочемо бути самостійними, з’явився агресор в Криму і на Донбасі. Питання в тому, як ми на це реагували – влада, Турчинов, Яценюк здали Крим без жодного пострілу! Я один закликав воювати за Крим. Нас там було 20 тисяч військовослужбовців. І було 200–300 озброєних російських диверсантів. Їх можна було знешкодити і на цьому зупинити криваве протистояння, яке потім перекинулося на Донбас. Вони цього не зробили. Вони казали, що треба переговорюватись. Переговори, переговори… Після це закінчилося анексією Криму. Коли Путін отримав Крим задарма, він пішов на Донбас. Пропонували і на Донбасі переговори. Коли російські диверсанти захопили Луганськ, Донецьк, я закликав провчити цих терористів. Сказали – ні, треба переговорюватись. Коли їх була сотня, треба було довбонути ракетою – на цьому б все припинилося. Переговори призвели до того, що ми сьогодні втратили Донбас, Крим. Як далеко зайде Путін – це залежить від нас.
Подивіться, хто прийшов до влади. Всі ті самі люди. Поміняли таблички. Імена і схеми всі залишились. На митниці хабарі як брали, так і беруть. Податкові як брали, так і беруть. В судах, прокуратурах, міліціях… скрізь беруть. Аваков – великий реформатор, який за два дні до виборів розказує, що він пропонує реформи МВС і сепаратистів із МВС викурити. У тебе через одного начальника міліції – або сепаратист, або хабарник, або злодій. А вони нам розказують про реформи МВС. Людей як катували, убивали, так і продовжують убивати.
Відповідь на питання, чому не помінялося. Люди після Майдану розслабились. Ми подумали, що відбувся Майдан. Побіг Янукович, як щур з корабля, і на цьому функція Майдану виконана. Прийдуть нові царі і будуть жити по-новому. А виявилось, що царі хочуть жити по-старому.
За першою освітою ви вчитель. Ви закінчили Харківський…
Не просто вчитель – викладач правових дисциплін, юридична освіта. Харківський педагогічний університет. Як би склалася ваша доля, як би ви викладали?
Сподіваюся, був би хорошим викладачем.
Ви б могли сприяти на законодавчому рівні. Ви не тільки політик, ви депутат у 3-х скликаннях. Чому так не жваво просувається реформа освіти?
Освіта – це ключове для нашої нації. Коли ми будемо високоосвічені, ми будемо здорові фізично, значить ми матимемо майбутнє. Як в народі кажуть: коли больний і дурний, ти нікому не потрібен. Навіть своїм рідним. Ти для них тягар. Вони вимушені тебе тягнути. Я вважаю, що англійську треба вчити з дитинства.
Ви, як президент Порошенко, він вважає саме так.
Це правильно. Це комунікація у світі. Можливість відкривати світ, це можливість бути в цьому глобальному світі. Ми не можемо бути тільки в Україні. Ми залежимо від цілого світу. При цьому ми повинні зберігати свою ідентичність. Ми повинні стояти на сторожі своєї мови, землі. Сторожі своєї культури.
Ті реформи, які здійснила команда Саакашвілі в Грузії, дозволили в державних університетах складати іспити або грузинською, або англійською. Досить радикальний крок. А чому не ініціювати щось подібне в Україні?
Ініціюємо. Я вважаю… Хтось із класиків сказав, що чим більше знаєш мов, тим освіченіший… «Чим більше мов знаєш, тим більше разів ти людина». Треба вивчати тільки англійську? Скільки у вас мов?
Російська, українська і все. Німецьку вчив, англійську вчив, а до пуття не вивчив. Моя донька 4 мови знає. Я вважаю, що не тільки англійську треба вивчати, а й російську.
Які найяскравіші спогади дитинства?
Насправді, спогади не яскраві. Дитинство було – не дай боже нікому. Найяскравіший спогад – це коли на Новий рік із мамою та її чоловіком (не мій рідний батько, а батько моєї сестри, яка молодша від мене на 10 років) ми йшли на ялинку у Варві, на Чернігівщині (маленький райцентр, де моя мама жила). Я її в Київ забрав за станом здоров’я. У Новий рік на центральну площу. Це найяскравіші мої спогади, коли вона мене забирала з дитячого будинку додому. Я мало часу проводив вдома. Зимові канікули. Літні канікули на Донбасі проводив.
Скільки вам було, коли ви були змушені за рішенням мами виховуватися у дитячому будинку?
Два роки. Чи три. Я не пам’ятаю.
Вона пояснила, навіщо вона це зробила? Коли ви стали дорослим, це питання у вас виникало?
У мене виникало питання, але я ніколи не питав.
У вас не було образи на те, що вона зробила?
Колись в дитинстві було. Зараз ні. Не просто не маю образи. Я її пробачив і люблю. Я розумію. Я не знаю, як би вчинив у 19 років. Мій батько кинув її, вона без роботи, на чужій землі, приїхала з Луганщини на Чернігівщину. На чужій землі з дитиною, нікому не потрібна. Я не знаю, як би я поступив. Добре, що у смітник не викинула, кудись у лісопосадку, а віддала у дитячий будинок. Образ жодних. Коли сьогодні хтось намагається дорікати моїм дитинством, моєю мамою, що вона здала у дитбудинок. Гляньте на мене. Не алкаш, не бомж. З дитячого будинку, з інтернату, сам всього добився…
Інколи ми діємо всупереч обставинам…
Саме всупереч обставинам я дію все своє життя.
На яку підтримку ви сьогодні розраховуєте? Хто сьогодні ваша команда? Дивак-одинак – так вас сприймали. Хто ті люди, які вас підтримують? Наскільки ви впевнені в цих людях? В політичних альянсах бувають будь-які помилки…
Як казав британський прем’єр Дізраелі: «немає постійних друзів і ворогів, є лише інтереси». Коли мені сьогодні кажуть, той може продать, туди побігти – я на це відповідаю філософськи. Що тримає команду? Якщо ти лузер, ти її нічим не стримаєш: ні мандатом, ні наручниками. Хтось каже, нас зрадили, давайте в асфальт закопаємо – не допоможе. Має тримати відчуття перемоги і мети. Моя команда – це переважно молодь, вона збирає навколо людей розумніших від себе – на відміну від інших політиків і лідерів. Я хочу, щоб біля мене були розумні. Щоб біля мене була талановита і геніальна молодь. Чим талановитіша команда, тим успішніший я. Ми проведемо ті зміни, які я хочу. Коли політик такий, як Янукович, він збирає навколо себе сірище. Я сам яскравий, і хай команда буде яскрава.
Так історія складалася і ваша політична біографія, що шляхи розходилися з вашими політичними друзями, колегами. Які стосунки з Тимошенко? Не припускаєте, що саме ви і Тимошенко можете бути в опозиції?
Щодо стосунків з Тимошенко – немає ніяких стосунків. Інколи у виборчих справах зідзвонюємося. Близьких стосунків немає. Я був дуже близький член її команди, я їй дуже багато допомагав. Все, що не робиться, все на краще. Шляхи розійшлися, бо вони мене виключили з фракції, а не я пішов. Я ніколи не від кого не йшов. Я ніколи нікого не кидаю. Зі мною люди, як чемодан без ручки: не знаєш, куди діть. Він біля мене 15–20 років і він біля мене буде ще 20 років.
Я не можу першим його послати. Як правило, зраджували мене, а не я. Не можеш бути в політиці постійно. Черчиль міняв 5 партій. Партії – це все умовно. Подивіться на наш парламент. Симоненко в Комуністичній партії. Його сваха, Ващук, в Аграрній фракції. Це умовність. Важлива не партія.
Люди Тимошенко тривалий час шукали на вас компромат і знайшли…
І не тільки вони, бо сьогодні ми – найуспішніша партія. З нуля створив партію. Сьогодні маємо найпотужніший рейтинг. Всі проти нас – Коломойський бруд ллє… В обличчя усміхається, а коли ти повернешся, ножа встромить – це політика.
«Скажи, хто твій ворог, і я скажу, хто ти». Серед ваших ворогів надзвичайно впливові люди. Коломойський… Хіба ви з ним не спілкувалися?
Двічі в житті зустрічався. Це було в Києві. В його офісі.
Тоді ви не вважали себе ворогами?
Ні. В Інтернеті поширили запис розмови, де Коломойський давав доручення Ткаченку, «1+1», мочити мене. Я після цього подзвонив Коломойському і кажу: «Які у вас до мне питання?» «Давайте встретимся». Беня на своей фене ботает… «Давайте». Встретились. «Вот вы могли бы взять моих людей к себе в списки?» А чого маю брати? Розмова ні про що. Після цього почалося це мочилово. Я відмовився брати його людей до списку. Які в мене вороги? Я чхати хотів.
Як ви собі пояснюєте несприйняття себе Коломойським? У чому конфлікт? Можливо є те, чого ми не бачимо.
Це світоглядний конфлікт. Конфлікт цивілізації. Конфлікт протилежних особистостей. Я мав на увазі цивілізації в українському вимірі. Коломойський – це олігарх, який здобув свої статки за рахунок обкрадання українців. Він заробляє на тому, що має доступ до бюджету, природних ресурсів, які повинні належати українському народу. Сьогодні вони задарма мають «Укрнафту» і свердловини, де заробляють мільярди доларів, і про цьому сплачують копійчані рентні платежі до державного бюджету. Та нафта, яку смокче Коломойський, вона повинна до державного бюджету йти. Коли я кажу «конфлікт цивілізацій»… Я – простий хлопець і олігарх Коломойський, який здобув статки на пограбунку країни. Я захищаю мільйони людей. Оце конфлікт. Він мені пропонував до себе в список 10 осіб. Я їх не взяв.
Ви не боїтеся програти війну олігарху Коломойському?
Я її виграю.
За рахунок чого?
За мною українці й Україна. А він паразит, який смокче із України соки.
В політиці кажуть: «ніколи не кажи ніколи».
Це правда.
Що б мало відбутися, щоб сталося примирення?
У політиці ніколи не говори ніколи, але в політиці ніколи не може бути примирення Ляшка з олігархами. Я маю на увазі всіх олігархів. У нас десяток «благородних» сімейств. Вони, як Коломойський, грабують країну. Примирення не може бути з однієї причини, ніколи. Тоді Ляшко не буде тим, ким є.
Кажуть, що у Ляшко, крім ворогів, є впливові союзники. Сергій Льовочкін. Ступінь довіри між вами який?
Це дурня. Хто називає Ляшка проектом Льовочкіна? Називає Коломойський, бо він хоче, щоб я був проектом Коломойського. Це вся відповідь.
Ви не знайомі з Льовочкіним?
Я всіх знаю. Я проект людей. Мільйони людей за мене голосують. Як я можу бути чиїмось проектом? Вашим чи Льовочкіним. Вашим я б хотів бути.
Може вам це коштувало набагато дорожче.
Я готовий заплатити!
Наскільки ці альянси можуть впливати на вашу подальшу політичну кар’єру? Ви позбулися президентських амбіцій? Чи зможете ви хочете виграти наступні президентські вибори? Поганий той солдат, який не бажає бути генералом, без допомоги Льовочкіна, Коломойського. Звідки у вас ресурс?
Я не зможу виграти ні парламентські, ні президентські вибори без людей. Олігархи – це все умовно. Ніякі бабки не замінять довіри – згадайте про людей. Згадайте приклад Королевської. В неї олігархи вклали 100 мільйонів доларів, і де та баба Наташа? Пролетіла, як фанера над Парижем. Це все туфта. Найважливіше те, що тебе підтримують люди. А у нас багато людей, які нас підтримують. А Фірташ, Льовочкін, Ахметов, Пінчук, Коломойський, Порошенко – між ними різниці немає. Всі вони олігархи. Всі вони 23 роки були причетні до влади. Всі вони довели країну до стану, в якому ми перебуваємо. Домовитися з олігархом – це продати душу дияволу. Це моя філософія. Якщо б у мене були такі союзники, як Ахметов, Льовочкін, я б виграв вибори 10 років тому. Нехай я виграю на 10 років пізніше. Я не продам душу дияволу. Я не дуритиму людей. Бо ті, хто дурять і продають, закінчують погано. Перед вами приклад «Нашої України», Ющенко, Тимошенко й інших політиків, які мали найвищий рейтинг. Де вони зараз? На політичному смітнику. Вони приходили до влади за допомогою олігархів. Вони замість того, щоб робити реформи, міняти людей, вони допомагали заробляти олігархам і закінчили погано. Мені 41 рік. Я не хочу закінчити погано як мінімум 20–30 років. До лампочки мені олігархи. Крапка.
Тепер ступінь ваших амбіцій? У разі вашої перемоги, на яку посаду, позицію ви розраховуєте? Враховуючи те, що ніякого досвіду роботи, окрім парламентської, у вас немає. Ви не були жодного разу ані міністром… Так, ви очолювали і цікавилися роботою парламентських комісій, але цього замало. На який досвід ви будите спиратися? Чого ви будете вимагати тепер?
Насправді, сказати, що в мене немає досвіду роботи, це, м’яко кажучи, не відповідає дійсності. Я працюю з 12 років, я сам заробляв – пас корів і телят на Луганщині, я за літо заробляв по 300 рублів. Не кожен школяр в 14 років заробляв по 300 рублів, але я заробляв, і я ціну заробленим грошам знаю з самого дитинства. А коли говорити про мій досвід роботи уже в парламенті, то я 5 років був заступником голови бюджетного комітету, я зараз заступник голови комітету з питань фінансів та банків. Все, що стосується бюджетної сфери, фінансової сфери, соціально-економічної сфери… Я ще міністрів тих навчу, які в нас займаються соціальною політикою, фінансовою політикою, нічого не знають і нічого не вміють. Єдине, що вони вміють, – це ходити за кредитами до Міжнародного валютного фонду, щоб їх проїдати і розкрадати. А я кажу, що ці кредити треба вкладати у виробництво, у створення робочих місць. Тому досвіду у нас вистачить і знань вистачить, але нам треба влада, бо влада – це єдиний інструмент для того, щоб реалізувати ті радикальні зміни, які треба країні.
Щодо того, які у мене амбіції? В мене великі амбіції, але я готовий наступити на горло власній пісні заради інтересів держави. Можливо, це звучить занадто пафосно, можливо, це звучить не правдоподібно, бо в нас, де два – там і три гетьмани, кожен хоче бути президентом, прем’єром і т. д. І я хочу бути президентом. Я не ховаю своїх амбіцій, а інакше я не балотувався б на президентські вибори, я б не боровся, і надалі буду боротися. Але сьогодні має йтися не про те, де, яка посада? Питання в тому, чи буде країна взагалі? У нас російська агресія, у нас повний колапс в економіці, у нас, вибачте, зима – дай Боже пережити.
А як ви бачите майбутнє української економіки? Чи можливо тут польське, сінгапурське диво?
Ні. При нинішній ситуації це диво не можливе. Нинішній уряд не те, що диво не зробить, у нас з нового року буде падіння ВВП мінімум 8%. У нас ВВП вдвічі менше ніж у Білорусії, втричі менше ніж у Польщі, тому для того, щоб було диво, на яке ми всі сподіваємося, ми повинні робити радикальні економічні зміни. Це єдина можливість витягнути Україну з прірви.
Наприклад? З чого варто було почати?
У структурі ВВП 70% – це промисловість. Після війни у Франції, коли 60% промисловості було зруйновано, Де Голль проголосив гасло «модернізація або смерть». Ми так само повинні робити. У нас 90% основних фондів промисловості зношені, завтра не буде промисловості, не буде доданої вартості, тому або модернізація…
А за рахунок чого ви проти кредитів МВФ? Звідки ви будете брати ресурс?
Я не проти кредитів МВФ, я кажу, що їх треба правильно використовувати, не проїдати на соціальні потреби і розкрадати, а вкладати в модернізацію промисловості. Сьогодні гаслом номер один для України є «модернізація або смерть». За рахунок скорочення тіньової бази – у нас сьогодні дві третіх у тіні, за рахунок зниження податків, за рахунок зміни грошово-кредитної політики. Спробуйте в банку взяти кредит – це 25 % річних, коли в усьому світі максимум 2–3%. У згаданій вами Грузії малому бізнесу дають кредити під 1%, тому все можливо за рахунок зміни грошово-кредитної політики, за рахунок підтримки малого/середнього бізнесу. Чому я ніколи не домовлюсь з олігархами, бо олігархи – це монополія, а будь-яка монополія, як писав К. Маркс, веде до загнивання, а малий/середній бізнес – це інновація. А будь-яка інновація – це і нові ринки, нові товари. Ось чому має бути ставка на малий і середній бізнес, а не на олігархів. За рахунок зміни радикальної реформи банківської системи… У нас сьогодні, коли ми подивимося на структуру кредитування промисловості, лише 6% банки, а все інше – це власні кошти підприємств. Куди ті мільярди, які люди несуть до банків, куди вони діваються? Да, вони їх проїдають, вони їх переводять в валюту і виводять за кордон. Тому як мінімум половина банків має бути закрита, має бути створений державний банк реконструкції та розвитку для того, щоб малий і середній бізнес зміг дешеві кредити взяти, для того щоб вкладати ці кошти у відновлення економіки, модернізацію економіки. Де взяти кошти? Сільське господарство. У мене є лозунг, плакати ми роздаємо, «Україна починається з корови». Комусь весело, як же Україна може починатися з корови. У 90-му році в Україні було 25 млн корів, великого рогатого скота, сьогодні – 4 млн; у 90-му році у нас було 8 млн свиней, сьогодні – 4 млн свиней. Світова організація охорони здоров’я вивела чіткі показники нації. Людина повинна споживати: 55% тваринницької продукції, 45% рослинницької. У нас 75% рослинницької продукції споживають. Знаєте, до чого це веде? До «дебілізму». Коли людина не отримує потрібні калорії, коли людина не отримує потрібної продукції, це веде до «дебілізму», тому сільське господарство знищено. Де брати гроші? Відновлювати сільське господарство, відновлювати поголів’я, давати можливість фермерам працювати, а не великим «латифундіям», які набрали банк землі (300 тис. млн. гектарів землі) і кожен рік сіють сою або соняшник, висмоктують землю. Зібрали урожай, «бабки», мільярди вивели за кордон, а у селі немає ні клубу, ні газу, ні води, ні світла, ні дороги, ні школи, ні дитсадка.
Ви знаєте, що є досить успішні підприємства сільського господарства в Україні? Але насправді їх завжди розглядають, зокрема європейські ринки, як придаток, сировинну базу. Повний цикл – наскільки це можливо?
Сьогодні Україна є сировинним придатком. У нас 90 % продукції, яка поставляється, – це сировина, чи то в металургії, чи то в сільському господарстві. Наприклад, зерно вивозять за кордон. Чому ми зерно вивозимо за кордон, а потім з Франції отримуємо французькі булочки? Чому на Закарпатті вирубали всі ліси, а потім ми отримуємо меблі французькі, чеські, польські і т. д. Чому ці меблі не робити в Україні? Чому ті французькі булочки не робити в Україні? І це дасть додану вартість, це дасть мільйони нових робочих місць, це дасть зростання ВВП, а ВВП напряму впливає на зарплату. Коли у нас сьогодні середня зарплата в Україні менше 200 доларів, про що ми можемо говорити? А за комунальні платежі треба заплатити всю пенсію, яка в тебе є, і половину зарплати, яку ти отримуєш. Тому тільки радикальні економічні зміни дадуть можливість підняти країну, а що ми сьогодні маємо? А ми маємо тих, хто 23 роки розвалював країну. Вони знову йдуть до влади і знову обіцяють. На позаминулих виборах обіцяли знаття депутатської недоторканності, на минулих виборах ще щось обіцяли, на цих виборах ще щось обіцяють, а по суті нічого не міняється. Тому я кажу: для того, щоб провести зміни, треба починати з політики – зміна політичної еліти. Радикальна зміна політичної еліти! Нових людей приводити до влади, молодь приводити до влади, з вулиці взяти хлопців, дівчат, які з дипломами про вищу освіту на базарах торгують. Їх взяти з вулиць, а пенсіонерів, які сидять у ВР, в органах державної влади, звільнити, і перевести молодь.
Вже у нас була ця історія, коли кухарка, кожна кухарка керувала державою.
Я кажу не про кухарку, я кажу про людей, які з дипломами юридичними, економічними торгують на базарах.
Це інша справа. Ваше перебування в АТО також не однозначно сприйняли ваші опоненти в тому числі, і ви про це знаєте? Але те, що ви там побачили… За рахунок чого ми можемо виграти мир?
Мої опоненти розказують, що я там парюсь. Хай вони ідуть і так само піаряться. Я, до речі, продав свою машину – гроші віддав на фронт. Коли спонсори до мене приходять, ми розкручуємо їх на «бабки», за ці гроші купуємо каски, бронежилети, всю необхідну допомогу. Сьогодні хлопцям на фронті немає теплої білизни, немає генераторів, немає акумуляторів, немає нічого там. Вони сидять у сирому окопі і зверху накрилися колодами і чекають, коли їх довбане «Град», і молять Бога, щоб залишитися живими, і мерзнуть по ночах, бо там вже морози стоять. Тому ті, хто розказують, що я парюсь, – брудна політтехнологія, для того, щоб дискредитувати мою участь у допомозі нашим бійцям на Сході. Хай розкажуть бійці, як я піарюсь. Вони не бачили політиків, крім мене. Я вважаю це своїм обов’язком, щотижня я перебуваю на Східному фронті, там сьогодні вирішується доля країни. Я вважаю себе патріотом, тому я сьогодні там. Як виграти війну, ви питаєте? Як виграти у війні? Боротися – іншого варіанту немає!
За рахунок чого? За рахунок нашого сильного духу? Чи за рахунок озброєння?
Сильного духу замало. Це надзвичайно важлива складова: коли в тебе немає козачого духу, то ніяка зброя тобі не поможе. Коли ти дезертир, то ти кидаєш найсучаснішу зброю і тікаєш. Звичайно дух – це важливо, але до духу треба не менш важливі складові: це сучасне озброєння, це постачання – логістика, це підтримка міжнародної спільноти. Без цього неможливо перемогти у війні проти агресора.
Останній скандал між Міністерством оборони України і тижневиком «Дзеркало тижня», який, знаєте, звинуватив чиновників, що вони не постачали, а продавали зброю в АТО. На скільки це може відповідати дійсності? Все, що Ви побачили, чи дійсно Міністерство оборони виконало свій обов’язок?
Якби я мав можливість, я б половину розстріляв би тих генералів. Вони отримали генеральські погони, не воюючи на жодній війні, вони отримували ті погони і лампаси до чергового Дня незалежності. На генеральські посади сьогодні треба приводити молодих хлопців з поля, із Донеччини, Луганщини. Майорів, капітанів, підполковників, полковників максимум, а не генералів. Генерали «зажралися», генерали уміють тільки корупцією займатися, переважна більшість з них. Корупцією займатися, землею торгувати і військовим майном торгувати. Коли ми викуповуємо десь у Волинській області у бізнесменів бойову розвідувально-дозорну машину за 40 тис. доларів, вона новенька в солідолі. Я питаю, що вона робить у бізнесмена на Волині? Чому вона не на фронті, чи чому вона не на військовому складі? Та тому що її продали за копійки. А вона новенька, і таких прикладів маса. І тому, звичайно, там повна корупція, повне розкрадання. І ті, хто рапортує, як все добре, вони або брешуть, або ідіоти, які не розуміють, як там насправді. Якби не волонтери, якби не люди доброї волі, якби не батьки, які хлопця випроводжають на фронт, всім селом збирають на каску, бронежилет, – там би не було нічого, вони сиділи голі, босі і не озброєні. Тому радикальне має бути реформування Збройних сил, і починати треба з радикальної боротьби з корупцією, бо коли туди виділяють мільярдні кошти, а ці мільярдні кошти не освоюються… Гірше того, американці доставили продуктові пайки, а ними через Інтернет торгують. За це того мародера розстріляти на фронті треба.
Як вважаєте, ця війна компроматів, яка, на жаль, і сьогодні передувала цій кампанії, і зараз триває? До чого вона призведе? Власне, яка буде сила? Який буде розклад політичних сил в парламенті?
Важко прогнозувати. Розклад один Господь Бог знає, бо я насправді мало довіряю соціології, розуміючи, як там маніпулюють тією соціологією. І неможливо передбачити, що у людини в голові. 30% людей станом на сьогоднішній день не визначилися, за кого голосувати, і вони будуть приймати це рішення в кабінці для голосування, тому передбачити майбутній склад парламенту можна, але це досить важко. Щодо війни компроматів? На нас, наприклад, це майже не вплинуло, бо нас довбуть, а ми кріпчаємо, як у приказці. Так само і тут: нас поливають брудом, розказують про якісь мої міфічні багатства, що я багатше Януковича… Якщо послухати Коломойського з «1+1», то я багатше від Януковича. Але люди, частина, цьому на справді вірить, треба об’єктивно казати, а частина просто не розуміє, дезорієнтована. Для чого це робиться? А щоб вплинути на вибір людей, ось чому. Коли я прийду до парламенту, один із перших законопроектів, який ми будемо приймати, це про усунення олігархів від володіння ЗМІ.
Який спосіб націоналізувати телекомпанію?
Ми обмежимо частку володіння 5 чи 10 %, тобто не допускати монополії. Монополія, особливо на ЗМІ, це надзвичайно потужна і небезпечна зброя, як російська інформаційна війна, яка сьогодні фактично є. Через російську інформаційну війну ми програли ситуацію в Криму і програли війну на частині Донбасу. Так само олігархи мають можливість впливати на владу. Подивіться, кожен день довбуть мене. Ти сто разів назви людину «свинею», а сто перший раз я може і сам захрюкаю чи сам повірю, що я «чорт з рогами», гірше мене немає в країні. Це вкрай небезпечно, бо олігархи, троє олігархів – власників каналів зійшлися і домовилися: будемо «мочити» сьогодні президента, завтра будемо «мочити» Ляшка, післязавтра – Радикальну партію, ще когось будемо «мочити». І це впливає на державну політику, тому олігархів треба усунути не лише від ресурсів природних, не лише від можливості вплинути на владу, а й від інформаційних можливостей. Треба усунути – це 100 %.
Під час президентської кампанії ви обіцяли повернути Крим. Чи наблизилися ви до цього? І в який спосіб ви збираєтеся це зробити?
На превеликий жаль, ми не наблизилися, а навпаки відторгнули Крим ще далі. Перше, для того щоб повернути Крим, треба звільнити Донбас. Ми не можемо воювати на два фронти. Друге, для того щоб повернути Крим, це не тільки військовий спосіб, це економіка, політика, дипломатія, культурні зв’язки, інформаційна політика. А що сьогодні робить влада? Там сотні тисяч людей в Україні, в Криму, які серцем залишаються Україною. Вони не можуть заїхати в Україну, вони не можуть вести бізнес в Україні. Їх сприймають як чужих родичів, їх сприймають за зрадників. Вибачте, як ми повернемо Крим, якщо ми самі його виштовхуємо? Сьогодні, щоб завести продукцію в Крим, ти повинен вистояти черги. Сьогодні, щоб вивезти щось з Криму – ти повинен вистояти кілометрові черги, сьогодні тебе шмагають, як російського диверсанта. Якщо ми хочемо вернути Крим, в першу чергу, ми маємо вернути їхні душі, вернути їхній розум. От коли ми вернемо їхні душі і розум, тоді ми вернемо Крим як територію. Якщо ми відпихаємо, якщо відгороджуємося залізною завісою, якщо кажемо: «води в Крим не дамо, світла не дамо, газу не дамо, їсти в Крим не дамо»… Вибачте! Так я навіть будучи в Криму, будучи патріотом, плюну і скажу, що за матір така, яка голодом морить?
Надання особливого статусу частині території Донецької, Луганської областей означає, що ці території ми також втрачаємо?
Я вважаю, що це катастрофічна стратегічна помилка президента Порошенка – підписання закону «Про особливий статус території». Зокрема, як приймався цей закон, це унікальне явище, якого не було за 23 роки. Закон приймався в таємному режимі, закон приймався таємно не лише від громадськості, а й від народних депутатів. Я вважаю, що закони, які визначають майбутнє не лише Донбасу, а майбутнє країни, не можуть прийматися в таємному режимі. Громадськість повинна чути аргументи «за», аргументи «проти» особливого статусу Донбасу. Врешті давайте референдум проведемо, давайте спитаємо у народу, чи готовий він надати цей особливий статус Донбасу. Я категорично проти буферної зони посеред Донбасу – це легалізація кордонів Новоросії, це фактично реалізація плану Путіна. Буферна зона повинна проходити на кордоні між Україною і Росією. Ніхто не дав права владі відмовитися від того, щоб залишити по той бік кордону 5 млн українців, залишити їх під окупацією. Там через три роки нічого не залишиться: сьогодні роздають російські паспорти, туди вже тягнуть газову трубу з Ростова, туди вже провели електрокабель і отримають енергію з Росії. Там завтра почнуть видавати російські дипломи в вузах, там переходять на російський час – московський час, економічно прив’язують до Росії, там через три роки від України нічого не залишиться. І ми втратимо цю частину Донбасу так само, як ми втратили, фактично відмовилися від Криму, боротьби за Крим. Для того щоб вернути ці землі, треба боротися – іншого шляху немає. Є другий варіант – підняти руки і здатися. От сьогодні нам пропонують йти по цьому шляху. Здатися, визнати, що ми слабкі. Ми не здатні захистити своїх людей. Ми не здатні звільнити свою територію. Тому давайте визнаємо те, що захопили терористи територію, давайте поставимо тут кордон, митників, прикордонників і хай воно так, як є. Колись років через 20 чи 30 ми будемо, можливо, її звільняти. Там через 20–30 років нічого не залишиться. Росіяни заселять туди козаків з Кубані, Ростова, Краснодара і з Чукотки чукчів переселять, і там нічого українського не залишиться. Так само, як в Криму не проводили проукраїнської політики. У нас за 23 роки Крим був російський, так і залишився російський.
Я боюсь, що вони не зупиняться на тому, що мають сьогодні. Я боюся, що вони підуть далі, що вони будуть захоплювати нові території. Путіну не потрібна окупована територія Донбасу. Путіну треба вся Україна. У мене була зустріч з послами країн сімки. Я їм сказав: хлопці (там було і представництво Німеччини), сьогодні в цій боротьбі народжується українська нація. Підтримайте нас. Допоможіть нам народитися. Не витягуйте нас щипцями за голову, щоб потім дитина ДЦП все життя була. Народіть нас. Підтримайте нормально. Не здавайте нас Росії за газ. За ікру чорну. За дачі на узбережжях лазурних, які росіяни скуповують. Сильна Україна, достойна Україна, європейська Україна – це запорука миру на всьому європейському континенті. Сьогодні боротьба іде не за Україну. Ми боремося не лише за Україну, ми боремося за всю Європу, за весь світ. Якщо Путін отримає те, що він хоче, він не зупиниться. Він піде далі. Він піде на Прибалтику, на Молдавію, Грузію, на країни соцтабору. Це світова війна. Коли ми хочемо, щоб був мир не лише Україні, а й в усій Європі, допоможіть нам. Дайте нам зброю, дайте нам новий план економічний. Дайте нам інвестиції, а ми готові боротися з корупцією. Ми готові вирішувати ті проблеми, які є в країні. Ми готові гарантувати приватну власність, недоторканність інвестицій. Ми готові разом з вами розвиватися. Дайте нам ці можливості. 6 млн доларів. І кажете, ми допомогли Україні?
У вас є відповідь на питання, хто буде наступним прем’єр-міністром країни?
Якщо ми виграємо вибори, то я буду прем’єр-міністром.
Будете ви більш ефективним прем’єр-міністром, ніж ваші попередники?
Це залежить від того, яку політику ми будемо проводити разом із парламентом. У мене є програма дій. Програма спрямована на національне виробництво, підвищення рівня життя людей. Будемо боротися з монополіями, усунемо олігархів від влади. Створюватимемо робочі місця. Дамо людям можливість працювати і заробляти. Хочу зробити людей багатшими, щоб не десяток сімей багатими були, а щоб був малий і середній бізнес. Малий бізнес – це інновації, це нові робочі місця, це майбутнє нашої країни. Чи буду я успішніший, залежить від людей – як вони будуть мене підтримувати; від парламенту – чи будуть підтримувати мої ініціативи. І від Господа Бога. Без нього нікуди. Якби не він, я б з інтернату пішов кудись в тюрму чи на кладовищі лежав. Бачите, в люди вибився. Прикладом можу бути для багатьох.
Років за 5 як ви бачите своє життя?
Мене мало цікавить моє життя. Я не знаю, що буде через 5 хвилин. Мене цікавить, якою буде Україна. Не через 5 років, а через рік. Через 5, 10, 50 років. Я такими категоріями мислю. Якими ми будемо через 50–100 років. Та політика, яка проводиться сьогодні, мені дає невтішні перспективи. Майбутнього у нас немає. Якщо ми радикально не змінимось, як ракета, яка виходить на орбіту. Ти повинен включити космічну швидкість. Ми сьогодні катастрофічно від усього цивілізованого світу відстали, від Польщі, від Білорусії відстали. Або ми радикально рухаємося вперед, або перспективи невтішні. Треба казати правду.
