<div class="wideWrapper mainHoverBackground"> <div class="viewportWrapper"> <div class="thinTitleWrap"> <span class="thinTitle"> <span style="color: #D64541"> Радикальна партія </span> </span> <span class="thinBigTitle"> <!-- <img src="logo.png" /> --> Олега Ляшка </span> </div> </div> </div> <div class="mainDecoration"> <div class="side-l"></div> <div class="arrow"> <img alt="Hero-triangle" src="ui/images/triangle.png"> </div> <div class="side-r"></div> </div> <div class="wideWrapper"> <div class="viewportWrapper"> <div class="quoteBlock"> <div class="quoteData"> </div> </div> </div> </div> <div class="wideWrapper sectionSocial"> <div class="viewportWrapper"> <div class="socialWrapper"> <a target="_blank" href="https://www.facebook.com/O.Liashko"><img src="ui/images/fb.png" /></a> <a target="_blank" href="https://twitter.com/ovliashko"><img src="ui/images/tw.png" /></a> <a target="_blank" href="https://www.youtube.com/user/lyashkocomua"><img src="ui/images/youtube.png" /></a> <!--<a target="_blank" href="https://vk.com/o.liashko"><img src="ui/images/vk.png" /></a>--> </div> </div> </div> <script> $(document).ready(function() { $('html, body').animate({ scrollTop: $(".socialWrapper").offset().top }, 400); }); </script> <div class="wideWrapper" style="margin-top: 15px;"> <div class="viewportWrapper"> <div style="clear: both; height: 70px;"> <div class="ribbon"> <div class="ribbon-stitches-top"></div> <strong class="ribbon-content"><h1>Пелагея. In memoriam</h1></strong> <div class="ribbon-stitches-bottom"></div> </div> </div> <div class="newContentTime"> <img style="width: 50px; height: 50px; border-color: transparent; border-radius: 9999px;" src="image_upload/1429523284image.jpg"> <div style="display: inline-block; vertical-align: top; margin-top: 6px; margin-left: 3px;"> <a href="person/10">Андрій Лозовий<br></a> 13 Aug 2016, 22:46 </div> </div> <div style="float: right"> <span class='st_facebook' displayText='Facebook'></span> <span class='st_twitter' displayText='Tweet'></span> <!--<span class='st_vkontakte' displayText='Вконтакте'></span> <span class='st_odnoklassniki' displayText='Одноклассники'></span>--> <span class='st_googleplus' displayText='Google +'></span> </div> <div class="newContentText"> <p>Рівно 24 роки тому померла моя прабабуся Пелагея Андріївна Караваєва (з дому Бондаренків). </p> <p>Вона дуже тішилась, що мене назвали Андрієм, хоча мій батько хотів назвати мене Іваном. </p> <p>Я був зовсім малим, але добре її пам'ятаю. Бабуся Жанна водила мене в лікарню до неї, а потім ми йшла до зупинки - і вона плакала, стараючись стримувати сльози, мені не кажучи, що її мама смертельно хвора...</p> <p>***<br /> Баба Поля походила з відомого на тодішній Катеринославщині кулацького роду Бондаренків, але дитинство провела у злиднях, бо фактично все забрали червоні у 1917. </p> <p>У 5 років залишилась без мами - моєї прапрабаби Домни. І стало їй, маленькій, зовсім непереливки... </p> <p>Мій прапрадід Андрій переїхав у інше село, далі від іншої рідні, тяжко працював у колгоспі або на заробітках - і світу білого не бачив. Певно, навіть не знав, як дружина ставиться до малечі...</p> <p>А мачуха ображала Полю, била, любила лише своїх дітей. Вся освіта Пелагеї Андріївни - півтора роки школи. Затим мачуха сказала: "Нічого більше вчитись, працювати хто буде?!" - і доручала падчериці, попри вік, найважчу роботу по господарству. Незважаючи на такі "університети", чогось у житті вона досягла, але про це згодом... </p> <p>Відверті знущання мачухи, життя впроголодь, дитинство не з іграшковою лопаткою у пісочку, а з лопатою у городі - все це не закарбувало в душі Пелагеї злобу на людей. Вона була дуже доброю. Ба більше, до скону дружила із зведеною сестрою Юлією.</p> <p>***<br /> Від такого чорного життя років у 17 втекла з дому і поїхала у райцентр Михайлівку Запорізької області, де влаштувалась прибиральницею і познайомилась зі своїм першим чоловіком Федором. Народила двох дітей - Таїсію і Олександра. </p> <p>Прийшла біда - відчиняй ворота: помер від незрозумілих хвороб у півторарічному віці Сашко, через якийсь час померла молодша Тая, який був всього рочок, вигнали з роботи, покинув чоловік...</p> <p>Розрадити свій смуток Поля намагалась тяжкою працею. Це кінець 30-тих років, на Донбасі розвивалась вугільна галузь, не вистачало робочої сили - і багато молодих людей їхало туди на заробітки. Поїхала і моя прабабця, де познайомилась з охоронцем на шахті, членом Комуністичної партії, моїм прадідом Іваном Івановичем Караваєвим.</p> <p>Прожили душа в душу аж до його смерті у 1970 році. Гра долі: його лікуючим лікарем була гематолог Рівненської обласної лікарні, моя бабуся по іншій лінії Людмила Панасівна Карп'юк, вже, на жаль, теж спочила у Бозі. Світ тісний навдивовиж.</p> <p>***<br /> Почалась Друга світова війна. Іван пішов на фронт. Повернувся з нагородами, зокрема медаллю "За оборону Кавказу". Їх донька, моя бабуся Жанна (дай їй Боже здоров'я і многая літа) почасти згадує: "Жили ми на Луганщині, на той час - у Лисичанську. Тато прийшов з війни і цілий рік не міг знайти роботу. Пішов у райком партії. Сказали, що допомогти не можуть. Він нагадав, що був на фронті, на що почув: "Так не ми ж тебе туди посилали...".</p> <p>Дід прийшов додому. Розпалив пічку - і кинув туди свій партквиток.</p> <p>І стало на світі на одного комуніста менше...</p> <p>***<br /> Баба Поля пережила Голодомор 1947 року на Луганщині. Це було настільки страшно, що вона боялась про це згадувати до самої смерті.</p> <p>Знову зі спогадів моєї бабусі Жанни: "Ми з мамою ходили в поле збирати колоски, мама казала: "Як тільки почуєш, що десь поряд стукочуть кінські копита - чимдуж біжи в ліс і ховайся, де я - не дивись, бо на коні сидить злий дядько, який буде тебе бити тебе батогом. Почуєш, що зловив і б'є мене - все одно, біжи в ліс...".</p> <p>***<br /> Потім вони втекли від Голоду на Західну Украіну, у Рівне.</p> <p>Там Пелагея Андріївна як для людини з освітою у півтора класи школи побудувала фантастичну кар'єру. Дуже нею горжусь.</p> <p>Спочатку працювала посудомийкою, далі - так би мовити барменом у наливайці, затим - офіціанткою у ресторані, а потім - навіть поваром.</p> <p>Але повар у нормальному закладі мусить бути увесь день на ногах, а з ними якраз почались проблеми - і все подальше життя баба Поля торгувала морозивом в Рівному біля пивзаводу.</p> <p>І дуже плакала, якщо товар танув - переносних холодильників у них в ті роки не було. Але як раділи діти по сусідству, коли тьотя Поля приносила їм трьохлітрові банки з талим морозивом...</p> <p>Пелагея Андріївна дуже любила жовті квіти. Вибачте, бабуню, що сьогодні не в Рівному і не зміг Вам їх принести. Обов'язково виправлюсь в найближчий час. Спіть спокійно...</p> <p> </p> <p><strong>Андрій Лозовий, </strong></p> <p><strong>Народний депутат України,</strong></p> <p><strong>Фракція Радикальної партії Олега Ляшка</strong></p> <p><strong><img alt="" src="/files/upload/images/image%2814%29.jpeg" style="height:960px; width:718px" /></strong></p> </div> </div> </div> </div> <script> $(document).ready(function() { $('.lastPhotosSection img').click(function() { document.location = 'gallery'; }); }); </script> <div class="wideWrapper sectionSocial" style="margin-top: 25px;"> <div class="viewportWrapper"> <div class="lastPhotosSection"> <img src="image_upload/100149663155a02001018a07.58462624_image.jpg" /> <img src="image_upload/1002708797557d883f7213b8.16726778_image.jpg" /> <img src="image_upload/100979503654fd9b45e7ea47.30558614_image.jpg" /> <img src="image_upload/1012158496553610aea5b995.01569481_image.jpg" /> <img src="image_upload/1012182984558964f0904b94.24800355_image.jpg" /> <img src="image_upload/101563075755880a4bd2da46.07335739_image.jpg" /> <img src="image_upload/101566222655968e03026e42.31279502_image.jpg" /> <img src="image_upload/1015733747551e297a72c333.08617678_image1.JPG" /> <img src="image_upload/1017669135486fb9c0d1c47.14581150_image.jpg" /> <img src="image_upload/101805588854ea05ae1d18c5.37340821_image.jpg" /> <!-- <img src="ui/images/upload/5.jpg" /> <img src="ui/images/upload/6.jpg" /> <img src="ui/images/upload/7.jpg" /> <img src="ui/images/upload/8.jpg" /> <img src="ui/images/upload/9.jpg" /> <img src="ui/images/upload/10.jpg" /> --> </div> </div> </div> <div class="wideWrapper"> <div class="viewportWrapper"> <div class="copyright">© 2022 Радикальна партія Олега Ляшка</div> <!-- <div class="contactItem" style="padding-left: 135px;"> <h4>Контакти для листування</h4> <div><i class="fa fa-map-marker"></i> 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5</div> <div><i class="fa fa-envelope-o"></i> Liashko.Oleh@rada.gov.ua</div> <div><i class="fa fa-phone"></i> +380(44)255-27-48</div> </div> <div class="contactItem" style="width: 400px !important"> <h4>Прес-служба Радикальної партії Олега Ляшка</h4> <div><i class="fa fa-envelope-o"></i> liashko.press@gmail.com, info@liashko.ua</div> <div><i class="fa fa-phone"></i> +380(097)522-27-58 - Ольга</div> </div>Прес-служба --> </div> </div>
Радикальна партія Олега Ляшка
Hero-triangle

Пелагея. In memoriam

Андрій Лозовий
13 Aug 2016, 22:46

Рівно 24 роки тому померла моя прабабуся Пелагея Андріївна Караваєва (з дому Бондаренків). 

Вона дуже тішилась, що мене назвали Андрієм, хоча мій батько хотів назвати мене Іваном. 

Я був зовсім малим, але добре її пам'ятаю. Бабуся Жанна водила мене в лікарню до неї, а потім ми йшла до зупинки - і вона плакала, стараючись стримувати сльози, мені не кажучи, що її мама смертельно хвора...

***
Баба Поля походила з відомого на тодішній Катеринославщині кулацького роду Бондаренків, але дитинство провела у злиднях, бо фактично все забрали червоні у 1917. 

У 5 років залишилась без мами - моєї прапрабаби Домни. І стало їй, маленькій, зовсім непереливки... 

Мій прапрадід Андрій переїхав у інше село, далі від іншої рідні, тяжко працював у колгоспі або на заробітках - і світу білого не бачив. Певно, навіть не знав, як дружина ставиться до малечі...

А мачуха ображала Полю, била, любила лише своїх дітей. Вся освіта Пелагеї Андріївни - півтора роки школи. Затим мачуха сказала: "Нічого більше вчитись, працювати хто буде?!" - і доручала падчериці, попри вік, найважчу роботу по господарству. Незважаючи на такі "університети", чогось у житті вона досягла, але про це згодом... 

Відверті знущання мачухи, життя впроголодь, дитинство не з іграшковою лопаткою у пісочку, а з лопатою у городі - все це не закарбувало в душі Пелагеї злобу на людей. Вона була дуже доброю. Ба більше, до скону дружила із зведеною сестрою Юлією.

***
Від такого чорного життя років у 17 втекла з дому і поїхала у райцентр Михайлівку Запорізької області, де влаштувалась прибиральницею і познайомилась зі своїм першим чоловіком Федором. Народила двох дітей - Таїсію і Олександра. 

Прийшла біда - відчиняй ворота: помер від незрозумілих хвороб у півторарічному віці Сашко, через якийсь час померла молодша Тая, який був всього рочок, вигнали з роботи, покинув чоловік...

Розрадити свій смуток Поля намагалась тяжкою працею. Це кінець 30-тих років, на Донбасі розвивалась вугільна галузь, не вистачало робочої сили - і багато молодих людей їхало туди на заробітки. Поїхала і моя прабабця, де познайомилась з охоронцем на шахті, членом Комуністичної партії, моїм прадідом Іваном Івановичем Караваєвим.

Прожили душа в душу аж до його смерті у 1970 році. Гра долі: його лікуючим лікарем була гематолог Рівненської обласної лікарні, моя бабуся по іншій лінії Людмила Панасівна Карп'юк, вже, на жаль, теж спочила у Бозі. Світ тісний навдивовиж.

***
Почалась Друга світова війна. Іван пішов на фронт. Повернувся з нагородами, зокрема медаллю "За оборону Кавказу". Їх донька, моя бабуся Жанна (дай їй Боже здоров'я і многая літа) почасти згадує: "Жили ми на Луганщині, на той час - у Лисичанську. Тато прийшов з війни і цілий рік не міг знайти роботу. Пішов у райком партії. Сказали, що допомогти не можуть. Він нагадав, що був на фронті, на що почув: "Так не ми ж тебе туди посилали...".

Дід прийшов додому. Розпалив пічку - і кинув туди свій партквиток.

І стало на світі на одного комуніста менше...

***
Баба Поля пережила Голодомор 1947 року на Луганщині. Це було настільки страшно, що вона боялась про це згадувати до самої смерті.

Знову зі спогадів моєї бабусі Жанни: "Ми з мамою ходили в поле збирати колоски, мама казала: "Як тільки почуєш, що десь поряд стукочуть кінські копита - чимдуж біжи в ліс і ховайся, де я - не дивись, бо на коні сидить злий дядько, який буде тебе бити тебе батогом. Почуєш, що зловив і б'є мене - все одно, біжи в ліс...".

***
Потім вони втекли від Голоду на Західну Украіну, у Рівне.

Там Пелагея Андріївна як для людини з освітою у півтора класи школи побудувала фантастичну кар'єру. Дуже нею горжусь.

Спочатку працювала посудомийкою, далі - так би мовити барменом у наливайці, затим - офіціанткою у ресторані, а потім - навіть поваром.

Але повар у нормальному закладі мусить бути увесь день на ногах, а з ними якраз почались проблеми - і все подальше життя баба Поля торгувала морозивом в Рівному біля пивзаводу.

І дуже плакала, якщо товар танув - переносних холодильників у них в ті роки не було. Але як раділи діти по сусідству, коли тьотя Поля приносила їм трьохлітрові банки з талим морозивом...

Пелагея Андріївна дуже любила жовті квіти. Вибачте, бабуню, що сьогодні не в Рівному і не зміг Вам їх принести. Обов'язково виправлюсь в найближчий час. Спіть спокійно...

 

Андрій Лозовий, 

Народний депутат України,

Фракція Радикальної партії Олега Ляшка