Ярмаркуємо у Великих Сорочинцях. Серце радіє, коли бачиш, які працьовиті і здібні у нас люди, а земля, яка родюча…Сьогодні батьківщина Миколи Гоголя перетворилася на таку собі Україну в мініатюрі. Адже сюди, на славну Полтавщину, приїхали люди практично з усіх куточків нашої країни. Очі розбігаються від розмаїття краму. Справді, це справжнє свято хліборобської (і не тільки) праці. Аби ж ще гроші у людей були, щоб все це можна було купити. На жаль, сьогоднішня соціально – економічна політика влади позбавляє їх найнеобхіднішого. Тому, щоб це справді було свято для всіх і сюди більше приїжджало відвідувачів, не лише з України, а й з усього світу – наші громадяни повинні мати і роботу, і гідні зарплати. Сьогодні багато людей, особливо в селі, не мають ні того, ні іншого. Саме тому, ми наполягаємо на відновленні в державному бюджеті програм підтримки вітчизняного сільгосптоваровиробника. Нині такі механізми абсолютно відсутні.
Як відомо, у ЄС фермер отримує дотації 300 – 500 євро на гектар. У нас вже давно забули, що це таке. Не кажу вже про доступність кредитів, коли європейський фермер бере позику під 3% , а український – під 30% . Держава зобов’язана частково компенсувати кредитні ставки. Тоді ми будемо конкурентоспроможними на ринку, будемо здатні вигідно експортувати продукцію українських селян і цим самим збільшувати надходження валюти до державної казни.
Вимагаємо, щоб аграріям був повернутий спецрежим оподаткування ПДВ. Адже вони втрачають мільярди гривень. Пільговий режим оподаткування – це єдине, чим держава допомагала виробникам. Тепер і його немає. Взагалі, за останній рік податковий тиск на селян збільшився у десятки разів. Такого не повинно бути, якщо ми хочемо, щоб Україна й далі залишалася житницею Європи.
Досить болюче питання – ціни на сільгосппродукцію. Вони вкрай низькі. Селяни змушені у період жнив продавати вирощене практично за копійки, нижче собівартості. Головна причина – відсутність обігових коштів. Сьогодні перекупники і спекулянти купують у фермерів зернові по 3300 – 3800 гривень за тонну, в той час, як їхня собівартість в більшості господарств на рівні 4000 гривень. Але ж і притримати до пізньої осені, коли ціни підуть вверх , можливості у них немає. Адже мусять повертати кредити і закуповувати ресурси для продовження робіт у полі. Держава зобов’язана захистити аграріїв. За допомогою інтервенцій Аграрного фонду , протекціоністською політикою та дешевими кредитами.
Не менш болючою темою на селі є працевлаштування молоді. Насамперед, випускників ПТУ. Уряд з нового року відмовився фінансувати з державного бюджету заклади профтехосвіти , фінансування ж передали на місцеві бюджети. Проте, органи місцевого самоврядування не мають таких ресурсів. Тому ми добиваємося відновлення фінансування з державного бюджету всіх закладів профтехосвіти. Крім того, вже найближчим часом у парламенті зареєструємо Закон, що надаватиме податкові пільги роботодавцям, які надають робочі місця випускникам ПТУ та технікумів. Адже це, як правило, діти з малозабезпечених сімей. Потрібно створити належні державні стимули і механізми для того, щоб роботодавець був зацікавлений брати молодь на роботу. Ось головна політика, яку повинна здійснювати держава - підтримка молоді, підтримка вітчизняного товаровиробника, наповнення бюджету, високі зарплати і пенсії.
Наступний крок – потрібно активно просувати продукцію наших виробників на закордонні ринки. Угода про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом є абсолютно неефективною. Квоти просто мізерні. Для прикладу, минулого року ми виробили 75 тисяч тон меду, а продати до ЄС без мита змогли лише 5 тисяч тон. Та сама ситуація із цукром, зерновими, тощо. Більшість квот на продаж наші постачальники вибирають за перші кілька місяців року. Тому ми наполягаємо на перегляді умов угоди про ЗВТ, адже наші магазини переповнені іноземними товарами, натомість українські виробники і десятої частини власної продукції не можуть до ЄС продати.
У той же час, на моє глибоке переконання, потрібно обмежити імпорт товарів, які ми можемо виростити в Україні. Кому треба єгипетська картопля чи китайська гречка втридорога, коли наші поля заростають бур’яном? Тим більше, коли кожна завезена картоплина – це вкрадені робочі місця українців. Більше того, пропонуємо і вимагаємо від уряду переглянути всі міжнародні угоди , що протирічать інтересам України. Якщо міжнародна торгівельна угода забирає в українців роботу і зарплату – така угода нам не потрібна. Угоди повинні давати людям робочі місця, сприяти збільшенню експорту продукції і надходженню в Україну валюти. Усі інші ми пропонуємо переглянути або навіть розірвати. Адже, коли українці матимуть роботу і гідну зарплату , кожен приїде на ярмарок до Великих Сорочинець, кожен потратить тут гроші і повезе додому крам.
Цього року тут більше тисячі підприємців, яких ще не добила наша влада. І буде у декілька разів більше, коли вище керівництво держави дослухається до наших вимог.
