<div class="wideWrapper mainHoverBackground"> <div class="viewportWrapper"> <div class="thinTitleWrap"> <span class="thinTitle"> <span style="color: #D64541"> Радикальна партія </span> </span> <span class="thinBigTitle"> <!-- <img src="logo.png" /> --> Олега Ляшка </span> </div> </div> </div> <div class="mainDecoration"> <div class="side-l"></div> <div class="arrow"> <img alt="Hero-triangle" src="ui/images/triangle.png"> </div> <div class="side-r"></div> </div> <div class="wideWrapper"> <div class="viewportWrapper"> <div class="quoteBlock"> <div class="quoteData"> </div> </div> </div> </div> <div class="wideWrapper sectionSocial"> <div class="viewportWrapper"> <div class="socialWrapper"> <a target="_blank" href="https://www.facebook.com/O.Liashko"><img src="ui/images/fb.png" /></a> <a target="_blank" href="https://twitter.com/ovliashko"><img src="ui/images/tw.png" /></a> <a target="_blank" href="https://www.youtube.com/user/lyashkocomua"><img src="ui/images/youtube.png" /></a> <!--<a target="_blank" href="https://vk.com/o.liashko"><img src="ui/images/vk.png" /></a>--> </div> </div> </div> <script> $(document).ready(function() { $('html, body').animate({ scrollTop: $(".socialWrapper").offset().top }, 400); }); </script> <div class="wideWrapper" style="margin-top: 15px;"> <div class="viewportWrapper"> <div style="clear: both; height: 70px;"> <div class="ribbon"> <div class="ribbon-stitches-top"></div> <strong class="ribbon-content"><h1>Дід Василь</h1></strong> <div class="ribbon-stitches-bottom"></div> </div> </div> <div class="newContentTime"> <img style="width: 50px; height: 50px; border-color: transparent; border-radius: 9999px;" src="image_upload/1429523284image.jpg"> <div style="display: inline-block; vertical-align: top; margin-top: 6px; margin-left: 3px;"> <a href="person/10">Андрій Лозовий<br></a> 08 Jan 2017, 13:04 </div> </div> <div style="float: right"> <span class='st_facebook' displayText='Facebook'></span> <span class='st_twitter' displayText='Tweet'></span> <!--<span class='st_vkontakte' displayText='Вконтакте'></span> <span class='st_odnoklassniki' displayText='Одноклассники'></span>--> <span class='st_googleplus' displayText='Google +'></span> </div> <div class="newContentText"> <p>Василь Федорович Карп'юк, батько моєї мами.</p> <p>Він помер у мене на руках.</p> <p>Точніше я був у нього на руках, коли він віддав душу Богові на другий день Різдва Христового 1996 року.</p> <p>Господи, вже понад 20 років минуло - аж не віриться!</p> <p>Помер на півслові.</p> <p>Ми разом співали колядку "Добрий вечір, тобі...".</p> <p>Співав він розкішно. І віртуозно грав на акустичній гітарі та італійській мандоліні. Особливо любив "Чорнобривців насіяла мати...".</p> <p>І квіти чорнобривці теж любив. Бабуся Люда привчила мене садити чорнобривці на його могилі в селі Новоукраїнка Рівненського району. Її вже теж нема. Ми поховали її поруч з дідом і знову посадили чорнобривці...</p> <p>Дід Василь був людиною з великим серцем.</p> <p>Типовий сільський selfmade men, який усього в житті досяг сам. </p> <p>Василь Федорович зіграв ключову роль у моєму вихованні. І завжди був для мене прикладом. Він був справжнім патріотом, який ще у 80-х відкрито висловлював свою жорстку позицію щодо української мови, української церкви, українських Героїв і найголовніше - Української Держави.</p> <p>КДБ слідкувало за ним. Була справа. Яким дивом не посадили - досі загадка.</p> <p>Саме він ласкою, а не примусом, переконав мене у 6 років вивчити напам'ять "Заповіт" Кобзаря.</p> <p>Він розповів мені про повстанців, про Голод, про інші злочини комуністів проти українства. </p> <p>***<br /> ...народився 22 лютого 1932 року на хуторі Радиславка на Рівненщині в родині розкуркулених селян Федора Олексійовича і Параскеви Купріянівни.</p> <p>Мав двох молодших сестер - Зінаїду та Галину, яким допомагав усе життя.</p> <p>Змалечку вставав вдосвіта і тяжко працював. Пас корів та телят, наспівуючи українських народних пісень.</p> <p>З дитинства мріяв бути лікарем.</p> <p>Після десяти класів сільської школи поїхав до Харкова вступати до ветеринарної академії (шанована на селі, між іншим, професія).</p> <p>Після першого курсу кинув навчання і взявся за нове - став студентом Івано-Франківського медичного інституту, де на п'ятому курсі познайомився з першокурсницею Людмилою Опанасівною Безкоровайною. З нею прожив все життя і виховав доньку - мою маму. </p> <p>Після навчання отримав направлення на Тернопільщину - дільничним лікарем у село Великі Бірки. Баба Люда перевелась відповідно до Тернопільського медінституту, який закінчила з фахом гематолога.Потім працювали у амбулаторії в селі Бабин Гощанського району. Зрештою, осіли в Рівному.</p> <p>Дід був талановитим психіатром, по книгах якого молоді ескулапи вчаться і досі. </p> <p>Останні роки життя працював начальником обласної спеціалізованої комісії з питань психіатрії.</p> <p>Бабуся ж віддала життя Рівненській обласній лікарні (колектив оцінив це пам'яткою табличкою на вході), якийсь час завідувала гематологією, потім стала заступником головного лікаря з медчастини. Після смерті діда сильно здало здоров'я - і Людмила Опанасівна повернулась у рідне відділення.</p> <p>Баба Люда була членом КПРС. Пік її кар'єри - керівник партійної організації закладу (парторг). Хоча на кухні радянську владу ненавиділа. Бо сама була з Дніпровщини і втекла звідтам під час Голодомору 1947 року. Від батьків і старшого брата знаю, що дід-націоналіст влаштовував бабі страшні скандали за кар'єризм і членство в Компартії.</p> <p>Ще - це сам пам'ятаю - він кумедно називав її: "стара". Згадалося, я малий у них вдома:<br /> - Стара, дай чарку! Куди в біса сховала?<br /> - Не дам. <br /> - Ну, дай!<br /> - Холєра ясна, ти бачив, які в тебе аналізи? Тобі не можна.<br /> - Стара, ну, тоді дай цигарку!<br /> - Не дам... Ну, хіба-що одну, а більше точно не дам.</p> <p>Але в цілому в них до скону були дуже ніжні стосунки. Вони гуляли, зворушливо тримаючись за руки. А на 50-річний ювілей він подарував їй мрію - мандрівку до Індії. </p> <p>Через двадцять з гаком років Індію побачив і сам. Але з дитинства, ще просто мріючи, питав її:<br /> - Бабо, а скільки часу Ви були в Індії?<br /> - Два тижні.<br /> - І що бачили?<br /> - Бачила Тадж-Махал... Ще бачила океан... А так возили по якихось джунглях і селах брудних, показували місцеву бідноту і мавпочок зачуханих, та й казали: "Видите, как плохо сдесь живут, в какой нищете... А в Советском Союзе хорошо и сытно!".</p> <p>Але любові до совєтчини це їм не додало.</p> <p>Чомусь згадалось, як ми з нею ще живою, прибирали довго у діда на кладовищі, і після всіх цвинтарних процедур вона резюмувала: "Напрацювались від душі!". </p> <p>***<br /> На цьому фото їм 53 і 48 років. </p> <p>Рівне, 1985</p> <p><img alt="" src="/files/upload/images/IMG_1639%282%29.JPG" style="height:680px; width:960px" /></p> <p><strong>Андрій Лозовий, </strong></p> <p><strong>Народний депутат України,</strong></p> <p><strong>Заступник лідера Радикальної партії </strong></p> </div> </div> </div> </div> <script> $(document).ready(function() { $('.lastPhotosSection img').click(function() { document.location = 'gallery'; }); }); </script> <div class="wideWrapper sectionSocial" style="margin-top: 25px;"> <div class="viewportWrapper"> <div class="lastPhotosSection"> <img src="image_upload/100149663155a02001018a07.58462624_image.jpg" /> <img src="image_upload/1002708797557d883f7213b8.16726778_image.jpg" /> <img src="image_upload/100979503654fd9b45e7ea47.30558614_image.jpg" /> <img src="image_upload/1012158496553610aea5b995.01569481_image.jpg" /> <img src="image_upload/1012182984558964f0904b94.24800355_image.jpg" /> <img src="image_upload/101563075755880a4bd2da46.07335739_image.jpg" /> <img src="image_upload/101566222655968e03026e42.31279502_image.jpg" /> <img src="image_upload/1015733747551e297a72c333.08617678_image1.JPG" /> <img src="image_upload/1017669135486fb9c0d1c47.14581150_image.jpg" /> <img src="image_upload/101805588854ea05ae1d18c5.37340821_image.jpg" /> <!-- <img src="ui/images/upload/5.jpg" /> <img src="ui/images/upload/6.jpg" /> <img src="ui/images/upload/7.jpg" /> <img src="ui/images/upload/8.jpg" /> <img src="ui/images/upload/9.jpg" /> <img src="ui/images/upload/10.jpg" /> --> </div> </div> </div> <div class="wideWrapper"> <div class="viewportWrapper"> <div class="copyright">© 2022 Радикальна партія Олега Ляшка</div> <!-- <div class="contactItem" style="padding-left: 135px;"> <h4>Контакти для листування</h4> <div><i class="fa fa-map-marker"></i> 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5</div> <div><i class="fa fa-envelope-o"></i> Liashko.Oleh@rada.gov.ua</div> <div><i class="fa fa-phone"></i> +380(44)255-27-48</div> </div> <div class="contactItem" style="width: 400px !important"> <h4>Прес-служба Радикальної партії Олега Ляшка</h4> <div><i class="fa fa-envelope-o"></i> liashko.press@gmail.com, info@liashko.ua</div> <div><i class="fa fa-phone"></i> +380(097)522-27-58 - Ольга</div> </div>Прес-служба --> </div> </div>
Радикальна партія Олега Ляшка
Hero-triangle

Дід Василь

Андрій Лозовий
08 Jan 2017, 13:04

Василь Федорович Карп'юк, батько моєї мами.

Він помер у мене на руках.

Точніше я був у нього на руках, коли він віддав душу Богові на другий день Різдва Христового 1996 року.

Господи, вже понад 20 років минуло - аж не віриться!

Помер на півслові.

Ми разом співали колядку "Добрий вечір, тобі...".

Співав він розкішно. І віртуозно грав на акустичній гітарі та італійській мандоліні. Особливо любив "Чорнобривців насіяла мати...".

І квіти чорнобривці теж любив. Бабуся Люда привчила мене садити чорнобривці на його могилі в селі Новоукраїнка Рівненського району. Її вже теж нема. Ми поховали її поруч з дідом і знову посадили чорнобривці...

Дід Василь був людиною з великим серцем.

Типовий сільський selfmade men, який усього в житті досяг сам. 

Василь Федорович зіграв ключову роль у моєму вихованні. І завжди був для мене прикладом. Він був справжнім патріотом, який ще у 80-х відкрито висловлював свою жорстку позицію щодо української мови, української церкви, українських Героїв і найголовніше - Української Держави.

КДБ слідкувало за ним. Була справа. Яким дивом не посадили - досі загадка.

Саме він ласкою, а не примусом, переконав мене у 6 років вивчити напам'ять "Заповіт" Кобзаря.

Він розповів мені про повстанців, про Голод, про інші злочини комуністів проти українства. 

***
...народився 22 лютого 1932 року на хуторі Радиславка на Рівненщині в родині розкуркулених селян Федора Олексійовича і Параскеви Купріянівни.

Мав двох молодших сестер - Зінаїду та Галину, яким допомагав усе життя.

Змалечку вставав вдосвіта і тяжко працював. Пас корів та телят, наспівуючи українських народних пісень.

З дитинства мріяв бути лікарем.

Після десяти класів сільської школи поїхав до Харкова вступати до ветеринарної академії (шанована на селі, між іншим, професія).

Після першого курсу кинув навчання і взявся за нове - став студентом Івано-Франківського медичного інституту, де на п'ятому курсі познайомився з першокурсницею Людмилою Опанасівною Безкоровайною. З нею прожив все життя і виховав доньку - мою маму. 

Після навчання отримав направлення на Тернопільщину - дільничним лікарем у село Великі Бірки. Баба Люда перевелась відповідно до Тернопільського медінституту, який закінчила з фахом гематолога.Потім працювали у амбулаторії в селі Бабин Гощанського району. Зрештою, осіли в Рівному.

Дід був талановитим психіатром, по книгах якого молоді ескулапи вчаться і досі. 

Останні роки життя працював начальником обласної спеціалізованої комісії з питань психіатрії.

Бабуся ж віддала життя Рівненській обласній лікарні (колектив оцінив це пам'яткою табличкою на вході), якийсь час завідувала гематологією, потім стала заступником головного лікаря з медчастини. Після смерті діда сильно здало здоров'я - і Людмила Опанасівна повернулась у рідне відділення.

Баба Люда була членом КПРС. Пік її кар'єри - керівник партійної організації закладу (парторг). Хоча на кухні радянську владу ненавиділа. Бо сама була з Дніпровщини і втекла звідтам під час Голодомору 1947 року. Від батьків і старшого брата знаю, що дід-націоналіст влаштовував бабі страшні скандали за кар'єризм і членство в Компартії.

Ще - це сам пам'ятаю - він кумедно називав її: "стара". Згадалося, я малий у них вдома:
- Стара, дай чарку! Куди в біса сховала?
- Не дам. 
- Ну, дай!
- Холєра ясна, ти бачив, які в тебе аналізи? Тобі не можна.
- Стара, ну, тоді дай цигарку!
- Не дам... Ну, хіба-що одну, а більше точно не дам.

Але в цілому в них до скону були дуже ніжні стосунки. Вони гуляли, зворушливо тримаючись за руки. А на 50-річний ювілей він подарував їй мрію - мандрівку до Індії. 

Через двадцять з гаком років Індію побачив і сам. Але з дитинства, ще просто мріючи, питав її:
- Бабо, а скільки часу Ви були в Індії?
- Два тижні.
- І що бачили?
- Бачила Тадж-Махал... Ще бачила океан... А так возили по якихось джунглях і селах брудних, показували місцеву бідноту і мавпочок зачуханих, та й казали: "Видите, как плохо сдесь живут, в какой нищете... А в Советском Союзе хорошо и сытно!".

Але любові до совєтчини це їм не додало.

Чомусь згадалось, як ми з нею ще живою, прибирали довго у діда на кладовищі, і після всіх цвинтарних процедур вона резюмувала: "Напрацювались від душі!". 

***
На цьому фото їм 53 і 48 років. 

Рівне, 1985

Андрій Лозовий, 

Народний депутат України,

Заступник лідера Радикальної партії