<div class="wideWrapper mainHoverBackground"> <div class="viewportWrapper"> <div class="thinTitleWrap"> <span class="thinTitle"> <span style="color: #D64541"> Радикальна партія </span> </span> <span class="thinBigTitle"> <!-- <img src="logo.png" /> --> Олега Ляшка </span> </div> </div> </div> <div class="mainDecoration"> <div class="side-l"></div> <div class="arrow"> <img alt="Hero-triangle" src="ui/images/triangle.png"> </div> <div class="side-r"></div> </div> <div class="wideWrapper"> <div class="viewportWrapper"> <div class="quoteBlock"> <div class="quoteData"> </div> </div> </div> </div> <div class="wideWrapper sectionSocial"> <div class="viewportWrapper"> <div class="socialWrapper"> <a target="_blank" href="https://www.facebook.com/O.Liashko"><img src="ui/images/fb.png" /></a> <a target="_blank" href="https://twitter.com/ovliashko"><img src="ui/images/tw.png" /></a> <a target="_blank" href="https://www.youtube.com/user/lyashkocomua"><img src="ui/images/youtube.png" /></a> <!--<a target="_blank" href="https://vk.com/o.liashko"><img src="ui/images/vk.png" /></a>--> </div> </div> </div> <script> $(document).ready(function() { $('html, body').animate({ scrollTop: $(".socialWrapper").offset().top }, 400); }); </script> <div class="wideWrapper" style="margin-top: 15px;"> <div class="viewportWrapper"> <div style="clear: both; height: 70px;"> <div class="ribbon"> <div class="ribbon-stitches-top"></div> <strong class="ribbon-content"><h1>Мечислав</h1></strong> <div class="ribbon-stitches-bottom"></div> </div> </div> <div class="newContentTime"> <img style="width: 50px; height: 50px; border-color: transparent; border-radius: 9999px;" src="image_upload/1429523284image.jpg"> <div style="display: inline-block; vertical-align: top; margin-top: 6px; margin-left: 3px;"> <a href="person/10">Андрій Лозовий<br></a> 11 Jan 2017, 18:47 </div> </div> <div style="float: right"> <span class='st_facebook' displayText='Facebook'></span> <span class='st_twitter' displayText='Tweet'></span> <!--<span class='st_vkontakte' displayText='Вконтакте'></span> <span class='st_odnoklassniki' displayText='Одноклассники'></span>--> <span class='st_googleplus' displayText='Google +'></span> </div> <div class="newContentText"> <p>Своє наводивиж красиве ім'я часів княжої доби, він чомусь не любив. На моїй пам'яті усі називали його Мітя або дєд Мітя. У дворі будинку в Рівному за адресою Бандери 36/21 завсігдатаї місцевої місцевої бесідки - він їх жартома називав дворянами від слова "двір" - переважно вікової категорії "а от коли мені було 30, в 1974 році..." якось самі по собі стали називати його уважитєльно Дмитро Дмитрович, чуючи, що для рідних він - Мітя. Дєд не заперечував.</p> <p>Для багатьох знайомих, сусідів, навіть друзів і дальньої рідні, як його насправді звати, стало новиною на його похороні, коли вони побачили хрест. Дєд Мітя вмів дивувати. Навіть після смерті.</p> <p>Дворяни все дивувались. Він з їхньої тусовки - єдиний, хто з кожної пенсії не відкладав гроші на свій похорон. Був, так би мовити, не в тренді. На що усі чули від нього: "А зачем? Какое мне до того будет дело, если я, все равно, уже помер. На мусорку ведь не выбросят - уже хорошо...".</p> <p>***<br /> Це його останнє фото, зроблене мною 8 січня 2014 року, коли я з Майдану єдиний раз приїхав додому, знаючи, що йому лишились лічені дні... А вже 10, рівно три роки тому, його не стало... Це і була причина, чому мене не було на останньому суді над "васильківськими терористами", коли був оголошений вирок і відбулися сутички. <a href="https://www.facebook.com/igor.mosijcuk" target="_blank">Ігор Мосійчук</a> про це знав і щиро співчував...</p> <p>Пройшло всього три роки - відтак писати про дєда Мітю дуже важко. Це ще свіжа рана, а не старий шрам... Хоча старі шрами теж іноді болять дуже сильно...</p> <p>Він не був мені рідним дідом. Вітчим мого батька. Останній чоловік моєї бабусі. Але менше з тим, дєд Мітя був рідніше усіх на світі. Дуже суворий. Міг підняти руку і обматюкати. Але справедливий. Сварив завжди тільки по ділу. В дитинстві раз на тиждень, в суботу, давав мені 1 гривню 60 копійок на журнал про машини, я читав і мріяв, що колись у мене буде великий чорний джип... А у дєда Міті були оранжеві "Жигулі", з яким він до семидесяти з чимось років щосуботи возився в гаражі. Таке у нього було хобі.</p> <p>Освіти не мав ніякої. 2 класи сільської школи у Сапожині Гощанського району нашої рідної Рівненщини. Але мав золоті руки. Умів все. Абсолютно все - від ремонту пральної машинки до установки батарей.</p> <p>З віком, на осінь життя, захопився ще й кулінарією. Готував кілька разів на рік божевільно смачний паштет - вручну перемелював потроха і печінку на м'ясорубці по три-чотири рази.</p> <p>У 40 років відмовився від алькоголю, у 60 - кинув курити. Десь до 70 щодня займався на власноруч змайстрованому вдома турніку.</p> <p>Мав суворий норов. Колись один поважний чоловік дозволив за столом некоректність на адресу його дружини - моєї бабусі Жанни. Дєд Мітя, нічого не кажучи, встав, схопив його за галстук, витяг у під'їзд і без жодного слова спустив зі сходів.</p> <p>Палкий комуніст. Попри те, що його батька репресували. На жаль, у випадку спілкування з дідом перемогти радянську пропагандистську машину мені не вдалось. Моїх політичних поглядів, звісно, не підтримував. Одна з останніх фраз, що я від нього почув: "...мало тебя на Майдане побили...".</p> <p>Але він вмів щиро любити і цінувати душевне тепло. А це вище усієї політики...</p> <p>Коли виникла дискусія, забирати його в лікарню сьогодні чи завтра, він байдуже і рівнодушно кинув: "Йоб твою мать, а какая разница? Умру я на день раньше или на день позже...".</p> <p>Йому нічого не казали, ясна річ. Але він якось інтуїтивно сам розумів, що з лікарні вже додому не повернеться. І ставився до того з таким спокоєм, що це викликало захоплення. Хоча любив життя і вмів отримувати з нього насолоду.</p> <p>Спи спокійно, дєд Мітя...</p> <p><strong>Андрій Лозовий,</strong></p> <p><strong>Народний депутат України,</strong></p> <p><strong>Заступник лідера Радикальної партії </strong></p> <p><strong><img alt="" src="/files/upload/images/IMG_1657.JPG" style="height:639px; width:480px" /></strong></p> </div> </div> </div> </div> <script> $(document).ready(function() { $('.lastPhotosSection img').click(function() { document.location = 'gallery'; }); }); </script> <div class="wideWrapper sectionSocial" style="margin-top: 25px;"> <div class="viewportWrapper"> <div class="lastPhotosSection"> <img src="image_upload/100149663155a02001018a07.58462624_image.jpg" /> <img src="image_upload/1002708797557d883f7213b8.16726778_image.jpg" /> <img src="image_upload/100979503654fd9b45e7ea47.30558614_image.jpg" /> <img src="image_upload/1012158496553610aea5b995.01569481_image.jpg" /> <img src="image_upload/1012182984558964f0904b94.24800355_image.jpg" /> <img src="image_upload/101563075755880a4bd2da46.07335739_image.jpg" /> <img src="image_upload/101566222655968e03026e42.31279502_image.jpg" /> <img src="image_upload/1015733747551e297a72c333.08617678_image1.JPG" /> <img src="image_upload/1017669135486fb9c0d1c47.14581150_image.jpg" /> <img src="image_upload/101805588854ea05ae1d18c5.37340821_image.jpg" /> <!-- <img src="ui/images/upload/5.jpg" /> <img src="ui/images/upload/6.jpg" /> <img src="ui/images/upload/7.jpg" /> <img src="ui/images/upload/8.jpg" /> <img src="ui/images/upload/9.jpg" /> <img src="ui/images/upload/10.jpg" /> --> </div> </div> </div> <div class="wideWrapper"> <div class="viewportWrapper"> <div class="copyright">© 2022 Радикальна партія Олега Ляшка</div> <!-- <div class="contactItem" style="padding-left: 135px;"> <h4>Контакти для листування</h4> <div><i class="fa fa-map-marker"></i> 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5</div> <div><i class="fa fa-envelope-o"></i> Liashko.Oleh@rada.gov.ua</div> <div><i class="fa fa-phone"></i> +380(44)255-27-48</div> </div> <div class="contactItem" style="width: 400px !important"> <h4>Прес-служба Радикальної партії Олега Ляшка</h4> <div><i class="fa fa-envelope-o"></i> liashko.press@gmail.com, info@liashko.ua</div> <div><i class="fa fa-phone"></i> +380(097)522-27-58 - Ольга</div> </div>Прес-служба --> </div> </div>
Радикальна партія Олега Ляшка
Hero-triangle

Мечислав

Андрій Лозовий
11 Jan 2017, 18:47

Своє наводивиж красиве ім'я часів княжої доби, він чомусь не любив. На моїй пам'яті усі називали його Мітя або дєд Мітя. У дворі будинку в Рівному за адресою Бандери 36/21 завсігдатаї місцевої місцевої бесідки - він їх жартома називав дворянами від слова "двір" - переважно вікової категорії "а от коли мені було 30, в 1974 році..." якось самі по собі стали називати його уважитєльно Дмитро Дмитрович, чуючи, що для рідних він - Мітя. Дєд не заперечував.

Для багатьох знайомих, сусідів, навіть друзів і дальньої рідні, як його насправді звати, стало новиною на його похороні, коли вони побачили хрест. Дєд Мітя вмів дивувати. Навіть після смерті.

Дворяни все дивувались. Він з їхньої тусовки - єдиний, хто з кожної пенсії не відкладав гроші на свій похорон. Був, так би мовити, не в тренді. На що усі чули від нього: "А зачем? Какое мне до того будет дело, если я, все равно, уже помер. На мусорку ведь не выбросят - уже хорошо...".

***
Це його останнє фото, зроблене мною 8 січня 2014 року, коли я з Майдану єдиний раз приїхав додому, знаючи, що йому лишились лічені дні... А вже 10, рівно три роки тому, його не стало... Це і була причина, чому мене не було на останньому суді над "васильківськими терористами", коли був оголошений вирок і відбулися сутички. Ігор Мосійчук про це знав і щиро співчував...

Пройшло всього три роки - відтак писати про дєда Мітю дуже важко. Це ще свіжа рана, а не старий шрам... Хоча старі шрами теж іноді болять дуже сильно...

Він не був мені рідним дідом. Вітчим мого батька. Останній чоловік моєї бабусі. Але менше з тим, дєд Мітя був рідніше усіх на світі. Дуже суворий. Міг підняти руку і обматюкати. Але справедливий. Сварив завжди тільки по ділу. В дитинстві раз на тиждень, в суботу, давав мені 1 гривню 60 копійок на журнал про машини, я читав і мріяв, що колись у мене буде великий чорний джип... А у дєда Міті були оранжеві "Жигулі", з яким він до семидесяти з чимось років щосуботи возився в гаражі. Таке у нього було хобі.

Освіти не мав ніякої. 2 класи сільської школи у Сапожині Гощанського району нашої рідної Рівненщини. Але мав золоті руки. Умів все. Абсолютно все - від ремонту пральної машинки до установки батарей.

З віком, на осінь життя, захопився ще й кулінарією. Готував кілька разів на рік божевільно смачний паштет - вручну перемелював потроха і печінку на м'ясорубці по три-чотири рази.

У 40 років відмовився від алькоголю, у 60 - кинув курити. Десь до 70 щодня займався на власноруч змайстрованому вдома турніку.

Мав суворий норов. Колись один поважний чоловік дозволив за столом некоректність на адресу його дружини - моєї бабусі Жанни. Дєд Мітя, нічого не кажучи, встав, схопив його за галстук, витяг у під'їзд і без жодного слова спустив зі сходів.

Палкий комуніст. Попри те, що його батька репресували. На жаль, у випадку спілкування з дідом перемогти радянську пропагандистську машину мені не вдалось. Моїх політичних поглядів, звісно, не підтримував. Одна з останніх фраз, що я від нього почув: "...мало тебя на Майдане побили...".

Але він вмів щиро любити і цінувати душевне тепло. А це вище усієї політики...

Коли виникла дискусія, забирати його в лікарню сьогодні чи завтра, він байдуже і рівнодушно кинув: "Йоб твою мать, а какая разница? Умру я на день раньше или на день позже...".

Йому нічого не казали, ясна річ. Але він якось інтуїтивно сам розумів, що з лікарні вже додому не повернеться. І ставився до того з таким спокоєм, що це викликало захоплення. Хоча любив життя і вмів отримувати з нього насолоду.

Спи спокійно, дєд Мітя...

Андрій Лозовий,

Народний депутат України,

Заступник лідера Радикальної партії