Економіку невиправдано душать, штучно знекровлюють. Люди відчувають, що політика невірна, але не розуміють тонкощів. Буду пояснювати механізми, тоді ми зможемо спільно протидіяти і згодом впроваджувати якісно нову політику.
У наступні два роки дефіцит держбюджету планують обмежити на рівні 2,5% та 2,25% відповідно згідно проекту оновленого Меморандуму з МВФ.
Ви скажете, хіба ж це погано, коли видатки і доходи бюджету збалансовані? Сьогодні, під час економічної депресії та військової агресії, така фанатична економність — це критична загроза. Бо це зв’язує руки нашому уряду та Нацбанку, унеможливлюючи проведення масштабної стимулюючої економічної та експансіоністської монетарної політики.
Під час Другої Світової війни, коли американській економіці було як ніколи складно, і коли вже були зроблені висновки з Великої депресії, подивіться, як діяв уряд США! Чи вони займалися «макрофінансовою стабілізацією», зменшенням державних видатків або мінімізацією бюджетного дефіциту? Ні, вони рятували економіку! Жорстко, рішуче та цілеспрямовано підвищували роль держави в економіці.
Коли домогосподарства втратили здатність наповнювати економіку грошима, а приватні інвестори перестали вкладати на перспективу — на «поле гри» вийшла держава. Тимчасово замістивши приватний капітал, держава не дала економіці обвалитись, не дала країні втратити промисловість, не дала суспільству втратити довіру. На початку 1940-х років частка державних видатків (споживчих та інвестиційних) в економіці США зросла втричі (!) — до 40—45% проти традиційних 14—15% попереднього десятиріччя. Завдяки цим безпрецедентним заходам економіка продовжувала зростати навіть під час війни. Але як тільки приватний сектор став піднімати голову, держава змінила економічну політику та стала поступово зменшувати власну роль в економіці, віддаючи збережене «поле гри» приватним інвесторам та споживачам. ВВП продовжив зростати, а держава сфокусувала подальші зусилля на глобальній торговій експансії.
Ця державна інтервенція в економіку стала можливою завдяки масштабній емісії державних боргових цінних паперів Казначейства США. Уряд США зробив це цілеспрямовано, не зважаючи на «побічні наслідки» у вигляді рекордного дефіциту державного бюджету, який тоді перевищив 25%.
Україні сьогодні треба скористатися досвідом США і випустити нові державні середньотермінові боргові цінні папери — облігації розвитку. І зробити так, щоб корпоративний сектор та банки придбали їх, здійснивши свій внесок у порятунок країни. Це один з антикризових заходів розвитку економіки, які пропонує Радикальна партія.
Тоді не треба буде витискати останні соки з малих підприємців, обкладати працюючих пенсіонерів податками чи ще глибше залазити в «боргову яму» закордонних кредиторів. Це реальна альтернатива «стабілізаційним» закордонним кредитам.
Віктор Галасюк,
Народний депутат України,
Заступник лідера Радикальної партії Олега Ляшка з економічних питань
