Щойно Войцех Бальчун на зустрічі з промисловцями в European Business Association погодився зі мною, що підняти тарифи може кожен дурень. Але наголосив, що вони підвищують тарифи не просто так, а з урахуванням реального контексту. У мене обгрунтовані сумніви по другій позиції.
Але ще гірше, що Мінінфраструктури та Укрзалізниця, аргументуючи підвищення залізничних тарифів на 25%, систематично посилаються на цитати корпоративних звітів Метінвесту, Ферекспо і ДТЕК, та ще й викривляючи їх. На мій погляд це нонсенс. Якщо таким чином буде формуватись державна тарифна політика, ми "далеко зайдемо".
Де оцінка впливу підвищення залізничних тарифів на макропоказники: індекс промислових цін, експорт, торговельний баланс, інфляцію, курс гривні?
Де оцінка внутрішніх резервів УЗ в грошовому вимірі:
- боротьба з корупцією;
- оптимізація держзакупівель;
- покращення операційного управління (у т.ч. оборотності вагонів)?
Де стратегічні альтернативи, наприклад, фінансування капітальних інвестицій УЗ за рахунок емісії гривневих облігацій, довгострокових кредитів МФО тощо?
Я впевнений, що промисловці і суспільство очікують від дорогого іноземного менеджменту УЗ, як і від інших держкорпорацій-монополістів, не тих рішень, на які здатен будь-який дурень, а виваженого державницького підходу. Для розвитку, а не знищення власного виробництва та економіки! Чи хтось розраховує вічно жити за рахунок кредитів МВФ?
Віктор Галасюк,
Народний депутат України,
Фракція Радикальної партії Олега Ляшка
