Це головне гасло переглянутих у 2005 році Міжнародних медико-санітарних правил, які набули чинності 15 червня 2007 року для всіх держав-членів ВООЗ, зокрема й для України.
На виконання цього міжнародного документу в Україні були переглянуті та затверджені постановою Кабінету Міністрів України в 2011 році оновлені Правила санітарної охорони території України.
Здавалося є правила, давайте послухаємо звіт про їх виконання та зробимо відповідну оцінку ефективності роботи компетентного органу.
А хто наразі є тим компетентним органом? Це ключове запитання, відповіді на яке шукали сьогодні разом з учасниками круглого столу в Комітеті з питань охорони здоров'я ВРУ.
Відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та Правила санітарної охорони території України (постанова 893 від 2011 року) – таким органом була Державна санітарно-епідеміологічна служба України.
У 2014 році Уряд прийняв рішення і реорганізував цю службу. Але існуючі та новостворені центральні органи виконавчої влади проігнорували вимоги постанови Кабінету Міністрів України №442 та не внесли в місячний термін відповідні зміни до законодавчих та підзаконних актів.
Тому, на мій погляд, наразі виник критичний для країни законодавчий вакуум щодо збереження наших кордонів непроникними для збудників особливо небезпечних інфекцій або, наприклад, матеріалів з радіаційним забрудненням.
Кожен з присутніх представників центральних органів виконавчої влади мав свою точку зору щодо того, як повинні функціонувати пункти пропуску через державний кордон нашої країни. Але ці погляди, вже понад 2 роки, залишаються поглядами.
Комітет з питань охорони здоров’я Верховної Ради України вважає неприпустимим подальше затягування процесу законодавчого врегулювання цього питання. Сьогодні вже є ряд законодавчих ініціатив, які тим чи іншим чином намагаються врегулюювати це питання. На мій погляд, найоптимальніший варіант виписано саме в моєму законопроекті №5134.
Олексій Кириченко,
Народний депутат України,
Фракція Радикальної партії Олега Ляшка
