Україні необхідно вивільнити той величезний потенціал, який має наша талановита і могутня нація. Спрямувати енергію людей та всі наявні ресурси на розвиток нашої країни. Відкрити шлюзи на шляху Українського Ренессансу!
Вірю, що найвища місія держави Україна - зробити українців щасливими. Через гідний добробут, здоров’я, безпеку, освіту, соціальний захист, дозвілля, а також можливості самореалізації та відчуття перспективи для кожного громадянина. Якщо не для цього, то для чого тоді потрібна держава?
Нам українцям, усьому суспільству, треба перестати заплющувати очі на реальний стан справ. Визнаємо – реформи, проведені після Революції гідності, не стали успіхом і не виправдали сподівань. Люди прагнули радикальних змін, докорінної трансформації країни, але отримали лише поодинокі позитивні зрушення, а переважно - слабку зовнішню та хибну економічну політику, імітацію боротьби з корупцією та консервацію старої “системи”.
Влада не сприйняла всерйоз запит суспільства і поплатилась за це втратою його довіри. Замість того, щоб стати головним агентом радикальної модернізації країни, вище керівництво держави зосередилось на повзучій контрреволюції з метою концентрації владних повноважень. Це, разом з російською агресією та хибною соціально-економічною і слабкою міжнародною політикою, призвело до розчарування та зневіри суспільства. Влада втратила довіру власного народу, а отже і внутрішню “точку опори”. Це змусило її шукати опору ззовні і йти на поводу у закордонних кредиторів та інших країн, інтереси яких далеко не завжди співпадають з інтересами України.
Критикуючи команду Радикальної партії за нашу послідовну позицію, що успіх реформ - це зростання доходів і купівельної спроможності громадян, нові інвестиції, збільшення виробництва та експорту, а не “затягування пасків” населенню, європейські тарифи при мізерних доходах, тотальна приватизація чи набирання закордонних кредитів, влада вдалась до масштабної пропаганди, намагаючись замаскувати провали власної бездарної соціально-економічної політики. Мовляв, реформи завжди “болісні” і раз Україні дають закордонні кредити, значить вони успішні. Але кожен громадянин розуміє, що успіх реформ вимірюється не глибиною “боргової ями”, в яку влада заганяє країну, а змістом кишень кожного українця та тим, що на ці гроші можна придбати.
Вищі посадовці країни на чолі із Президентом забули, а може і взагалі не згадували, що влада – інструмент служіння суспільству та розвитку країни, а не механізм самозбагачення та задоволення власних амбіцій. Нарощувати свої статки, коли вся країна стає біднішою і слабшою через твою політику – сумнівний привід для гордості, які б дифірамби не співало твоє близьке оточення.
Сподіватись, що ситуація виправиться сама собою – марно. Україні сьогодні потрібен “примус до модернізації”, замовником якого є українське суспільство. Потрібен “український план” та уряд народної довіри, здатний його реалізувати в інтересах України та українців, а не закордонних кредиторів на кшталт МВФ, не Євросоюзу чи олігархів від влади. Основу такого плану ми з моїм заступником з економічної політики Віктором Галасюком запропонували Президенту, Прем’єр-Міністру та Голові Верховної Ради ще понад рік тому (http://www.slideshare.net/galasyuk/ss-57665693) і згодом оновили і доповнили його (https://www.slideshare.net/galasyuk/ss-74324750). Це системний та сміливий Антикризовий план розвитку економіки, який містить конкретні заходи і інструменти та дасть змогу країні перейти від сировинно-боргового дрейфу і виживання до економічного ренессансу і динамічного розвитку.
Кожній думаючій людині в країні зрозуміло що “економічні реформи” влади потерпіли фіаско. Цей фрагментарний набір часто густо антисоціальних та антипідприємницьких експериментів зробив українців біднішими, не покращив умов ведення бізнесу, не ліквідував системних фінансово-економічних дисбалансів та послабив позиції України на міжнародній арені.
Українська економіка з 1990 по 2015 рр. в реальному вимірі скоротилась на 41,4%. Згідно з даними Світового банку, це найгірший результат у світі. Зі 149 країн, які розкрили повну статистику ВВП за цей період, він знизився лише в п’яти випадках. Україна «випередила» Молдову (-29,2%), Грузію (-12,9%), Зімбабве (-0,6%) і Центральноафриканську Республіку (-0,6%). ВВП інших країн збільшився: найменше в Таджикистані (+15%) і Демократичній Республіці Конго (+28%), і найбільше в Китаї – зріс удесятеро. А ми з 1990 року втратили більше 1/3 ВВП в реальному вимірі, і хоча за ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) 26 років тому мали стартову позицію кращу за Малайзію, Польщу та Білорусь, знаходилися на одному рівні з Туреччиною та Румунією, на сьогодні відстали від них в 2-3 рази.
Такий безпрецедентний економічний спад в Україні відбувся на фоні масштабної тінізації та монополізації економіки, технологічної примітивізації виробництва та деіндустріалізації, поглиблення зовнішньої фінансової та енергетичної залежності, розквіту корупції та формування олігархічно-сировинного ладу. Натомість країни, які запроваджували економіку підприємницької ініціативи та інновацій, справедливої ринкової конкуренції та інвестиційних стимулів, економіку випуску та експорту продукції з високою доданою вартістю, успішно розвивались. Як наслідок, реальний ВВП України на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) у 2016 році був вдвічі меншим за ВВП Білорусі, Румунії, Туреччини та втричі меншим за ВВП Малайзії чи Польщі і становив 7 668 дол. США. Номінальний ВВП України на душу населення у 2016 році становив лише 2 185 дол. США.
Продовження бездумної політики ринкового фундаменталізму, однобоке фокусування на дерегуляції та приватизації як панацеї, «затягування пасків» населенню, тарифна «шокова терапія» та фанатична фіскальна консолідація укупі з регулярними закордонними запозиченнями, а також обмежувальною грошово-кредитною політикою НБУ консервують економічно збиткову модель, за якою Україна вивозить за кордон сировину та низькотехнологічну продукцію з малою доданою вартістю, талановитих людей та зароблені в Україні прибутки і відсотки, а ввозить дорогі енергоносії, готову продукцію з високою доданою вартістю та міжнародну «фінансову допомогу» у вигляді кредитів. Така модель веде до банкрутства країни з усіма наслідками такого статусу. Вже сьогодні Україна фактично перебуває під управлінням «комітету кредиторів».
В результаті гібридної військової агресії Росії проти України та проведення недолугої соціально-економічної та грошово-кредитної політики протягом
2014-2015 років промисловість впала на 22%, показавши лише невеликий ріст 2,8% в 2016 році; товарний експорт з України за останніх 3 роки скоротився на 46% або 28,9 млрд дол. США, обсяг прямих іноземних інвестицій порівняно з 2013 роком зменшився на 15,2 млрд дол. США; офіційне безробіття (за методологією МОП) за 3 квартали 2016 року сягнуло 9,6% або близько 1,7 млн осіб. Як наслідок, падіння реального ВВП протягом 2014-2015 років склало 15,8%, що вочевидь не компенсується 2,3% ростом економіки в 2016 році.
Україна занурилась в економічну депресію, яка характеризується тривалою негативною динамікою ВВП, втратою інвестицій, ростом боргового навантаження на Держбюджет, спадом промислового виробництва, експорту, зайнятості, зниженням реальних доходів домогосподарств, обвалом курсу гривні та інфляційним ростом цін. Замість створення нової перспективи розвитку, країна поставлена під загрозу соціальної дестабілізації, оскільки мільйони людей опинились за межею бідності, а підприємці і молодь все більше виїжджають закордон в пошуках кращої долі. Ситуація критично ускладнюється військовими діями на Сході України.
В результаті такої політики, під удар поставлені не тільки якість життя громадян сьогодні, а й геополітична перспектива України на десятиріччя наперед. Міжнародні експерти (The Economist Intelligence Unit, The Economist Group) стверджують: «Ми прогнозуємо, що середньорічний приріст реального ВВП України на душу населення у 2015-2050 роках складе 1,8%. Темпи зростання будуть стримуватись несприятливими демографічними тенденціями, за яких працездатне населення буде скорочуватись швидше, ніж населення країни. Відданість нового уряду реформам має сприяти певним інституційним покращенням, а отже і зростанню інвестицій, що має призвести до зростання економіки та заробітних плат через підвищення продуктивності. Незважаючи на це, ВВП України на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) залишиться на рівні лише частки від того, що мають успішні світові країни, і навіть у 2050 році становитиме лише 22% від рівня США, піднявшись з 14% у 2015 році». Реалізація цього прогнозу означатиме, що ми «наздоженемо» себе станом на 1990-й рік за рівнем реального ВВП на душу населення лише в 2032 році, а рівень Польщі-2015 досягнемо хіба що в 2080 році. За таким сценарієм ми залишимось перефірійною сировинно-експортною та фінансово-залежною країною і в довгостроковій перспективі. Тому він є абсолютно неприйнятний для України! Особливо жахливо, що при такому розвитку подій населення України в 2050 році скоротиться до 32 мільйонів.
Головні економічні виклики, що постали сьогодні перед Україною та потребують оперативного вирішення для виходу на траекторію динамічного й сталого розвитку:
1) Масова бідність українців внаслідок низького рівня доходів, який через шокове знецінення гривні скотився до показників економічно відсталих країн. Середньомісячний наявний дохід в Україні в 2016 року впав до 115 дол. США, а частка заощаджень у видатках становить -1% (тобто українці перестали накопичувати і витрачають останні заощадження). Це знекровлює економіку та дестабілізує соціально-політичну ситуацію в країні. Українці фактично виживають, витрачаючи на їжу майже 40% доходів, тоді як європейці – лише 13%.
2) Високий рівень безробіття, що «підкошує» продуктивність економіки та додатково виснажує купівельну спроможність населення. За офіційними даними (МОП) у першому кварталі 2017 року безробіття сягає 10,1% (серед молоді – 18%) працездатного економічно активного населення або 1,8 млн осіб, а за рахунок «прихованої компоненти» (у т.ч. неповний робочий день, відпустки за власний рахунок) є ще більшим.
3) Дефіцит інвестицій, у т.ч. прямих іноземних, вітчизняних приватних та державних інвестицій. В результаті багаторічної низхідної динаміки капітальних інвестицій рівень валового нагромадження основного капіталу – інвестицій в майбутнє економіки – в 2016 році скоротився до 15% від ВВП (при 19% в ЄС та понад 25% в країнах, що розвиваються).
4) Падіння виробництва та експорту, яке спричинене не лише військовою агресією проти України і втратою російського ринку, але й значною мірою – відсутністю ефективної урядової промислової й торговельної політики. У 2015 році промислове виробництво скоротилось на 13%, а товарний експорт впав на 29,3% або на майже 16 млрд дол. США (незважаючи на дію автономних торговельних преференцій для України з боку ЄС в рамках угоди про Асоціацію). У 2016 році промисловість продемонструвала незначне зростання на рівні 2,4%, а товарний експорт скоротився додатково ще на 4,6%.
5) Макрофінансова нестабільність та зовнішня фінансова залежність, викликана негативним сальдо торговельного балансу протягом останніх 10 років; шоковою девальвацією національної грошової одиниці; надмірним навантаженням державного і гарантованого державою боргу (переважно зовнішнього) на економіку країни (прогноз на 2017 рік – 89% при максимально припустимому рівні 60%) та непомірними бюджетними видатками на його обслуговування (13% видатків держбюджету-2017 – друга найбільша стаття держвидатків після фінансування пенсій).
6) Енергетична неефективність та імпортозалежність. Енергоємність одиниці ВВП України вдвічі вища за Чехію, втричі за Польщу і вп’ятеро за Сінгапур. При цьому 1/3 енергоносіїв Україна імпортує. Це суттєво погіршує конкурентоздатність української продукції на міжнародному ринку.
7) Технологічна примітивізація виробництва та експорту, що виражається у т.ч. в низькій частці переробної промисловості у ВВП країни (лише 12% в Україні на фоні 18% в Туреччині та Польщі, 21% в Словаччині чи 30% в Південній Кореї), мізерній частці високотехнологічного експорту (лише 7% від усього товарного експорту в Україні на фоні 9% в Польщі, 15% в Чехії чи 47% в Сінгапурі). Це зумовлює формування в економіці малої доданої вартості та, відповідно, низькі соціальні стандарти.
8) Надмірна тіньова економіка та соціальна несправедливість. Більше 50% економіки країни знаходиться «в тіні» та не наповнює бюджети. З України в офшори та низькоподаткові юрисдикції в середньому виводиться 8-12 млрд дол. США на рік. А основний податковий тягар лягає на плечі найменш соціально захищених верств населення, часто-густо «бюджетників» – вчителів, лікарів, військових чи навіть працюючих пенсіонерів.
9) Корумпованість державних структур та інституційна слабкість. З корупцією стикається майже кожен українець. Найчастіше вона проявляється в судах, податковій, на митниці, у виконавчій владі. Корупція – «податок», який суспільство платить за інституційну слабкість та відсутність реального правосуддя.
10) Втрата людського капіталу. Уже 25 років поспіль смертність перевищує народжуваність; українці отримали найбільше тимчасових дозволів на проживання в ЄС у 2015 році – майже 500 000 (а це 1/5 від усіх виданих дозволів); міжнародні дослідники прогнозують в довгостроковій перспективі скорочення населення до 32 млн осіб.
Фахова, глибинна і відверта діагностика проблем – половина успіху. Звісно ж ми у Радикальній партії, разом з кращими українськиими експертами, не тільки провели всебічний аналіз проблем, поставили чіткі діагнози та окреслили пріоритети. Для виправлення ситуації, з метою невідкладної зміни державної економічної політики для захисту національних інтересів, розвитку економіки, подолання масової бідності та підвищення рівня життя громадян України команда Радикальної партії разом з однодумцями (37 народних депутатів-співавторів) внесла до парламенту проект Постанови Верховної Ради №6346, яка рекомендує Президенту України, Кабінету Міністрів України та Національному Банку України реалізувати Антикризовий план розвитку економіки.
1. Радикальні інституційні реформи та подолання корупції
1.1. Повна заміна суддівського корпусу та прокуратури. Відбір нових суддів і прокурорів на відкритих конкурсах серед правозахисників та інших фахівців, які користуються довірою суспільства.
Механізм: внесення змін до Конституції України та прийняття необхідних законів Верховною Радою.
Ефекти: гарантування законності, відновлення довіри суспільства до судової та правоохоронної системи, а також до влади в цілому.
1.2. Удосконалення системи державного управління. Скорочення чисельності, підвищення відповідальності та збільшення оплати праці держслужбовців. Сворення політичних передумов для стабільності політичної системи та ефективної роботи уряду через встановлення сумісності мандата народного депутата України з посадою члена уряду.
Механізм: прийняття Постанови Верховної Ради про комплексне реформування державної служби в Україні під парламентським контролем, прийняття відповідних рішень КМУ, зміни до ст. 78 Конституції України.
Ефекти: забезпечення ефективного публічного управління, відновлення довіри суспільства до влади.
1.3. Встановлення персональної відповідальності чиновників та запровадження інституту громадського обвинувачення в кримінальному провадженні. Введення не тільки дисциплінарної, а й повної майнової відповідальності службових та посадових осіб за неправомірні рішення відносно громадян та суб’єктів господарювання. Передбачення можливості використання громадянином в суді аудіо- та відео доказів вимагання у нього хабаря.
Механізм: прийняття відповідних законів Верховною Радою.
Ефекти: реальний захист інтересів громадян та бізнесу перед обличчям влади та перетворення суспільства на «антикорупційного прокурора».
2. Фінансова стабілізація
2.1. Розширення мандату НБУ згідно кращого міжнародного досвіду - спрямування монетарної політики не тільки на стабільність грошової одиниці, а й на сприяння економічному зростанню, поміркованому рівню довгострокових відсоткових ставок та максимальній зайнятості населення.
Механізм: внесення змін до ст. 99 Конституції України.
Ефекти: підпорядкування цілей діяльності НБУ інтересам держави, синхронізація зусиль владних інституцій для подолання бідності та соціальної нерівності, перетворення фінансового сектору на “зрошувальну систему” для української промисловості і економіки.
2.2. Реструктуризація державного боргу України. Проведення перемовин з міжнародними фінансовими організаціями та іноземними державними кредиторами України щодо списання суттєвої частини зовнішнього суверенного та гарантованого державою боргу, а також реструктуризація внутрішнього державного боргу за ОВДП, що знаходяться у власності НБУ.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та НБУ, проведення урядових перемовин з міжнародними некомерційними кредиторами з наступною ратифікацією їх результатів Верховною Радою.
Ефекти: зменшення державного боргу та скорочення бюджетних видатків на його обслуговування, вивільнення фінансових ресурсів для державного інвестування та кредитування реального сектору економіки.
2.3. Деофшоризація економіки. Суттєве посилення контролю за трансфертним ціноутворенням, у т.ч. розширення переліку країн та операцій, які підпадають під контроль за трансфертним ціноутворенням та створення спеціального моніторингового центру; запровадження тимчасового «офшорного збору» з цільовим спрямуванням коштів на розвиток інфраструктури, промисловості та інновацій.
Механізм: прийняття відповідних рішень ДФС, КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: збільшення податкових надходжень до Держбюджету, запобігання відтоку капіталу з України, деофшоризація та детінізація економіки, залучення инвестицій в економіку та поліпшення платіжного балансу.
2.4. Подолання контрабанди. Запровадження спільних прикордонних і митних постів з сусідніми країнами; технічне переоснащення митних постів; інтеграція інформаційно-аналітичних митних систем з міжнародними, у т.ч. підключення до нової європейської комп’ютеризованої системи транзиту (NCTS), підключення до системи аналізу та оцінки ризиків до прибуття товарів у морські пункти пропуску (CTS); модернізація системи управління митними ризиками.
Механізм: прийняття відповідних рішень ДФС, КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: підвищення прозорості та спрощення митних процедур, скорочення контрабанди та корупції на митниці, детінізація економіки та збільшення надходжень до Держбюджету, поліпшення бізнес-клімату і торговельного балансу.
3. Здобуття енергетичної незалежності
3.1. Масштабна програма енергомодернізації. Перехід від проїдання субсидій до інвестування в енергоефективність шляхом співфінансування та пільгового кредитування заходів енергомодернізації у приватному та комунальному секторах за рахунок коштів держбюджету та донорів. Стимулювання виробництва енергії з альтернативних джерел та зменшення залежності від вичерпуваних енергетичних ресурсів.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: зменшення споживання енергоресурсів та енергоємності ВВП, економія поточних видатків державного та місцевих бюджетів, подолання залежності від імпортних енергоносіїв, покращення торговельного балансу, зменшення викидів CO2 та поліпшення екологічного стану.
3.2. Збільшення видобутку природного газу в Україні та на цій основі – відмова від його імпорту. Встановлення податкових та інших інвестиційних стимулів для нового буріння й видобутку, а також створення сприятливого регуляторного середовища для масштабного збільшення видобутку природного газу.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: залучення інвестицій та технологій у видобувну галузь, збільшення власного видобутку природного газу та відмова від його імпорту, перетворення України на нетто-експортера природного газу, поліпшення торговельного балансу.
3.3. Зниження комунальних тарифів до економічно-обґрунтованого рівня. Розрахунок ціни на газ для населення та комунальних тарифів виходячи з собівартості природного газу та вугілля українського видобутку за формулою «Витрати+» замість формул імпортного паритету для газу «Німецький хаб+» та для вугілля «Роттердам+». Встановлення пільгового обсягу споживання газу для населення на рівні 350-400 м3/міс.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ.
Ефекти: зменшення витрат громадян на комунальні послуги та їх штучної залежності від субсидій, збільшення купівельної спроможності домогосподарств, стимулювання енергоощадності, стримування інфляції.
4. Новий економічний курс
4.1. Створення системи державних інститутів та механізмів розвитку економіки. Забезпечення інституційної спроможності переходу країни від занепаду, «проїдання» та зовнішньої боргової залежності до інвестиційного розвитку, структурної модернізації та прискореного росту економіки, у тому числі за рахунок таких інструментів як:
a) Експортно-кредитне агентство – спеціальна урядова фінансова інституція, яка сприяє просуванню українського експорту через страхування, гарантування та здешевлення кредитування експортних операцій, а також забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку експортерів;
b) Державний банк відбудови і розвитку – спеціальна фінансова інституція, що є агентом уряду з акумулювання міжнародної фінансової допомоги та бюджетних ресусів для надання доступних довгострокових кредитів, спів-інвестування в інфраструктурні та виробничі проекти (у т.ч. за моделлю державно-приватного партнерства);
c) Індустріальні парки – інструмент залучення інвестицій через промислові майданчики з готовою інженерно-технічною інфраструктурою та тимчасовими податковими й іншими інвестиційними стимулами для нових виробничих і науково-дослідних підприємств;
d) Агентство підтримки малого бізнесу – спеціальна державна інституція (аналог американського SBA), яка кредитує малий бізнес на пільгових умовах, сприяє його доступу до державних закупівель та надає комплексну консультаційну підтримку підприємцям;
e) Державно-приватне партнерство – механізм гарантування інтересів приватного інвестора при реалізації спільних з державою або муніципалітетами проектів.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: забезпечення інструментарію ефективної, прозорої та підзвітної акумуляції і використання бюджетних коштів і міжнародної фінансової допомоги, а також встановлення інвестиційних стимулів і гарантій для дієвої реалізації проактивної державної економічної політики.
4.2. Прискорення економічного розвитку. Цілеспрямований «розігрів економіки», вплив на динаміку ВВП через усі його складові – інвестиційний попит, приватний та державний споживчий попит, експорт та імпорт – з налаштуванням усіх важелів економічної політики на режим модернізації та «форсажу».
4.2.1. Збільшення інвестиційної складової економіки – валового нагромадження основного капіталу – для переведення економіки в режим модернізації та «форсажу», у т.ч. шляхом:
a) встановлення дієвих податкових, митних, тарифних, регуляторних та інших інвестиційних стимулів для залучення масштабних приватних інвестицій в реальний сектор економіки (у т.ч. податкові канікули для новоствореного малого бізнесу; вигідні для вітчизняних виробників мита; прискорена амортизація необоротних активів виробничого та наукового призначення; індустріальні парки з готовою інфраструктурою і податковими стимулами; нульове ввізне мито на виробниче обладнання + розстрочка імпортного ПДВ; безкоштовне підключення до енергомереж + нижчі енергетичні тарифи для нових виробництв; додаткові гарантії інвесторам в рамках державно-приватного партнерства; розстрочка сплати ПДВ при імпорті сировини та ін.);
b) орієнтація грошово-кредитної політики на підвищення «фінансової глибини» реального сектору економіки (у т.ч. через спрямування бюджетних коштів та міжнародної фінансової допомоги на кредитування малого бізнесу, нових та наукомістких виробництв; впровадження державних програм компенсації відсотків за кредитами для малого бізнесу, нових виробничих підприємств, кооперації та агропереробки на селі та ін.);
c) суттєве підвищення ролі держави як інвестора, здатного доповнити приватного інвестора в економіці до відновлення довіри останнього (у т.ч. через масштабну розбудову та модернізацію інфраструктури; бюджетні програми закупівлі обладнання, устаткування, комплектуючих вітчизняного виробництва; державні будівельні програми; бюджетне кредитування та інвестування енергоефективності; участь у різноманітних проектах публічно-приватного партнерства та ін.).
4.2.2. Стимулювання експорту українських виробників і селективне імпортозаміщення у т.ч. через ліквідацію штучних регуляторних обмежень для експортерів; державне страхування, гарантування та здешевлене кредитування експорту; підписання нових двосторонніх угод про вільну торгівлю з країнами, перспективними для українського експорту; перегляд торговельної угоди з ЄС з урахуванням інтересів вітчизняної промисловості; розвиток дієвої мережі закордонних торговельних представництв; встановлення преференцій для місцевого малого й середнього виробника при здійсненні держзакупівель; державна підтримка створення і розвитку промислових кластерів.
4.2.3. Підвищення купівельної спроможності громадян, у т.ч. шляхом не тільки номінального, а й реального підвищення соціальних стандартів у поєднанні зі зниженням податкового тиску на фонд оплати праці та підвищенням оподаткування виробництва й імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експорту сировини, масштабною детінізацією та деофшоризацією економіки, на фоні стимулювання виробництва для недопущення вимивання ресурсів з економіки через імпорт.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: прискорена реабілітація економіки, перехід до випереджаючого розвитку, скорочення безробіття, підвищення доходів населення та рівня життя в Україні.
4.3. Акумуляція міжнародної фінансової допомоги та винайдення внутрішніх резервів для фінансування прискорення економічного розвитку. Державне стимулювання інвестиційного попиту, експорту, а також розвиток виробництва потребують масштабного фінансування, яке буде забезпечено за рахунок таких джерел, як:
a) оптимізація поточних видатків держбюджету;
b) подолання контрабанди на митниці;
c) ефективне управління державною власністю;
d) детінізація та деофшоризація економіки;
e) додаткове оподаткування сировинної економіки;
f) реструктуризація державного боргу;
g) цільова грошова емісія у виробничу сферу;
h) міжнародна фінансова допомога.
Особливо важливим є залучення міжнародної фінансової допомоги до реального сектору в обсягах, необхідних для створення ефективної структури економіки – сучасний План Маршалла. Перехід до залучення й використання міжнародних донорських ресурсів не на тимчасову компенсацію дефіцитів і «проїдання» через державний бюджет, а на структурну модернізацію та розширення інвестиційних можливостей через спеціальні інститути економічного розвитку за досвідом успішних країн.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: ресурсне забезпечення структурної модернізації економіки та випереджального економічного розвитку, створення нових робочих місць.
5. Сучасна інфраструктура
5.1. Демонополізація доступу до транспортної інфраструктури. Запровадження спільного авіапростору з ЄС («відкрите небо»), «зелений коридор» для приватних інвестицій в портову інфраструктуру, модернізацію залізниці, відродження річкового транспорту (у тому числі через механізм державно-приватного партнерства).
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: поліпшення бізнес-клімату та залучення масштабних приватних інвестицій в транспортну інфраструктуру, перетворення України на потужний європейський «транспортний хаб», поліпшення торговельного балансу, створення нових робочих місць та збільшення надходжень до державного бюджету.
5.2. Розбудова та модернізація інфраструктури. Державне інвестування та кредитування масштабних інфраструктурних проектів (будівництво доріг, поглиблення річок, модернізація портів, заміна тепломереж, оновлення рухомого складу залізниці, будівництво соціального житла та ін.).
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та Законів Верховною Радою.
Ефекти: збільшення внутрішнього інвестиційного попиту, активізація інвестиційних процесів та розвитку економіки, перетворення України на потужний європейський «транспортний хаб», створення нових робочих місць та збільшення надходжень до державного бюджету.
5.3. Відновлення інфраструктури на звільнених від окупантів територіях. Акумулювання державних коштів та коштів міжнародних донорів для фінансування відновлення інфраструктури Донбасу та прилеглих областей, що зазнали втрат внаслідок гібридної військової агресії.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: реінтеграція звільнених територій, соціально-економічна стабілізація, відновлення інфраструктури, виробничих потужностей та економічних зв’язків.
6. Розвиток села
6.1. Розвиток фермерства та сільськогосподарської кооперації. Визнання фермерських господарств основою аграрного устрою країни на рівні Конституції. Створення комплексу правових, організаційних, податкових та фінансових умов масштабного розвитку фермерства та кооперації на селі.
Механізм: зміни до ст. 41 Конституції України, прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: легалізація діяльності сільських домогосподарств, підвищення добробуту сільського населення, розвиток сільських територій та аграрного сектору.
6.2. Відродження тваринництва. Дотування утримування великої рогатої худоби на постійній основі за рахунок запровадження аграрно-сировинного збору з експорту необробленої агросировини.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: збільшення поголів’я великої рогатої худоби, підвищення добробуту сільського населення, розвиток аграрного сектора.
6.3. Розвиток агропереробки на селі. Здешевлення кредитів, запровадження податкових, митних та інших інвестиційних стимулів для поглибленої агропереробки на селі.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: підвищення добробуту сільського населення, розвиток сільських територій, розвиток агропереробки та харчової промисловості, поліпшення торговельного балансу.
7. Соціальний розвиток
7.1. Національна програма зайнятості. Фіскальне стимулювання створення нових робочих місць, у т.ч. для молоді, внутрішньо переміщених осіб, учасників АТО, людей з інвалідністю; програма тимчасової зайнятості для подолання надмірного безробіття (у т.ч. для виконання соціальних робіт; відновлення інфраструктури регіонів, які постраждали внаслідок військових дій; модернізації та відновлення виробництв тощо).
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: підвищення рівня зайнятості населення, зменшення навантаження на соціальні фонди, збільшення купівельної спроможності домогосподарств, підвищення соціальної стабільності, зменшення трудової еміграції.
7.2. Національна програма здоров’я та піклування. Збільшення фінансування охорони здоров’я, фізкультури та спорту за рахунок надходжень від введення держмонополії на лотерейний бізнес та оподаткування виробництва й імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів); безкоштовні базові ліки, щорічні профогляди та диспансеризація літніх людей та людей з інвалідністю; державне стимулювання підвищення народжуваності в тому числі за рахунок запровадження «материнського капіталу»; «карти дозвілля» з можливістю регулярного безкоштовного відвідування позашкільних занять (гуртків, секцій тощо) для дітей з малозабезпечених сімей, пропаганда здорового способу життя.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою.
Ефекти: більш доступна та якісна медицина, зменшення захворюваності, підвищення тривалості здорового життя, підвищення народжуваності.
7.3. Національна програма культури, просвітництва та розвитку компетенцій. Системна підтримка української культури; вивчення англійської мови з дитячого садочку та її впровадження як другої в університетах; розвиток компетенцій майбутнього; створення умов співпраці «Бізнес – Освіта й Наука – Держава»; розвиток інклюзивної освіти для людей з особливими потребами; впровадження дуальної освіти; розвиток та популяризація профтехосвіти.
Механізм: прийняття відповідних рішень КМУ та законів Верховною Радою, додаткова консолідація зусиль волонтерів та ресурсів міжнародної допомоги.
Ефекти: підвищення доступності та якості освіти, покращення професійної орієнтації, підвищення освітнього рівня та соціального захисту населення, зростання конкурентоздатності економіки та доходів громадян.
---
Антикризовий план розвитку економіки дасть змогу країні перейти від сировинно-боргового дрейфу і виживання до економічного ренессансу і динамічного розвитку та зробить українців успішними і заможними! Саме за це команда Радикальної партії бореться щодня.
Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер Радикальної партії
