Вчора я відклав усі справи. Забув про те, що здавалося важливим. Подолав загалом 1200 кілометрів менше, ніж за день. Заради того, щоб привітати з професійним святом тих, хто своєю каторжною працею здобуває енергетичну незалежність нашої країни.
Ці чоловіки і жінки з об'єднання "Добропільвугілля" рано старіють, вони, на жаль, набувають купу професійних хвороб і ризикують одного разу не повернутися ввечорі з роботи додому. Вони свідомо йдуть на цей ризик. Бо хто, як не вони? Але ніколи не жаліються і не прагнуть співчуття. Єдине, що вони хочуть -продовжувати працювати, мати роботу і зарплату. І ще одне, про що вони мовчать, але, я точно знаю, що це набагато важливіше за гроші. Вони хочуть, щоб держава цінувала їхню працю.
Кілька місяців тому, спустившись в самісіньке пекло Павлоградської шахти, стоячи на четвереньках на горизонті 325 метрів в багнюці і воді, як по чотири години на добу стоїть звичайний шахтар, я збагнув цю істину.
Саме тому для мене було важливим зробити бодай щось, щоб ці святі люди побачили - їх праця потрібна нам, потрібна державі. З нагоди професійного свята я вибив для найкращих шахтарів почесні грамоти Верховної Ради - це найменше, що я міг зробити. Але до мене стільки грамот за день не вручав жоден депутат і жоден чиновник. Бо я ціную працю українських шахтарів і словом, і ділом!
Зроблю все, щоб підняти престиж шахтарської праці. Ще з малечку пам'ятаю, яким крутим чоловіком був мій дядя Віктор, який працював шахтарем в Краматорську і отримував більше за Горбачова! Так має бути і зараз. Для цього ми маємо витрачати мільярди не на закордонне вугілля, а на українське, інвестувати у власний видобуток, давати українцям роботу та ставати енергетично незалежними. Ці люди здатні підняти нашу країну з колін. Завдання держави - їх підтримати.
Зі святом, мої рідні! Навіть якщо нинішня влада вас не цінує, пам'ятайте, ви потрібні мені!
Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер Радикальної партії