Гінекологічний пакет реформ закликає парламент відхилити мою правку до кримінально-процесуального кодексу, що свідчить виключно про їхню правову некомпетентність і відсутність розуміння, які зміни реально потрібні державі.
Шановні "реформатори", це про вас Тарас Григорович писав: "Якби ж ви вчились так, як треба - то й мудрость би була своя".
От прочитайте вдумливо, що вони пишуть: "в змінах до статті 219 КПК пропонується вважати початком строку досудового розслідування не момент повідомлення про підозру, а момент реєстрації інформації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Такий крок матиме катастрофічні наслідки для всіх учасників кримінального провадження, передусім для потерпілих. Ця правка зменшить строки розслідування з 2, 3, 5 10 чи 15 років залежно від категорії справи до 3 чи 6 місяців. Таким чином кількість відмов у початку розслідування при неочевидних злочинах значно зросте, адже правоохоронці не братимуть на себе відповідальність розслідувати ці злочини так швидко. А усі “майданівські” справи і справи проти колишніх очільників держави одразу будуть закриті, оскільки запропоновані депутатом Лозовим і підтримані комітетом строки розслідування там вже давно спливли. Таким чином ці зміни зроблять неможливою ефективну роботу усіх органів досудового розслідування, в тому числі НАБУ, адже ті не зможуть якісно проводити переважну більшість слідчих дій, бо будуть змушені робити все поспіхом".
Тобто представники Гінекологічного пакету реформ навіть не звернули уваги, що в кожному конкретному випадку строк досудового розслідування до повідомлення особі про підозру може бути продовжено слідчим суддею за відповідним клопотанням. Так само строки досудового розслідування зможуть бути продовжені і після повідомлення особі про підозру.
Щодо початку досудового розслідування, варто зазначити, що наразі КПК передбачає, що строк досудового розслідування починає відраховуватися з моменту повідомлення про підозру. Проте згідно статті 3 чинного КПК, досудове розслідування визначається як стадія кримінального провадження, яка починається саме з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В будь-якому разі строки здійснення досудового розслідування до повідомлення особі про підозру повинні бути унормовані, та визначені правові наслідки їх недотримання. Адже і з боку правоохоронних органів нерідко мають місце зловживання: чи то особа свідомо не повідомляється про підозру довгий час за наявності достатніх доказів для підозри, що також порушує її право на захист. Адже свідок і підозрюваний мають різний обсяг процесуальних прав; чи то безпідставно порушуються кримінальні провадження, які можуть тривати роками з метою тиску та політичного переслідування осіб.
Така практика, яка, крім іншого, проявляється у тому, що особа допитується як свідок, неодноразово засуджувалася і у рішеннях ЄСПЛ щодо України (наприклад, Шабельник проти України, № 16404/03, 19 лютого 2009 р.).
Окрім цього, ст. 28, ст.113 КПК кореспондуються з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо тлумачення поняття "розумні строки". Вимога Конвенції щодо швидкого розслідування і судового розгляду означає, що строки встановлення події кримінально караного діяння і винних осіб повинні бути максимально наближеними до моменту вчинення злочину. Є рішення ЄСПЛ у справах "Кудла проти Польщі", «Вемгофф проти Німеччини", «Космат та інші проти України", де ЄСПЛ зазначає, що ефективність розслідування включає вимоги щодо оперативності та розумної швидкості.
Навіть якщо існують перешкоди або труднощі, які заважають прогресу розслідування у конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання громадської віри в їхню відданість принципам верховенства права та їхню здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям та терпимості для них (також рішення у справі "Шиліх проти Словенії"). Кримінальне процесуальне законодавство України, як і принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А тому, з урахуванням європейського вектору державного розвитку, момент обчислення строків з моменту пред’явлення підозри взагалі є архаїзмом.
Хочу підкресли, що не в наших інтересах будь-яким чином обмежувати можливості слідства в такий важкий для країни час, коли слідчі органи борються з одним з головних ворогів України – корупцією. І якщо раптом у когось є різночитання будь-яких положень, ми обов'язково це поправимо в залі пленарних засідань під час відповідного обговорення. Але малось на увазі та ставилось за мету саме це, - судовий контроль за продовженням строків досудового розвідування до повідомлення особі про підозру з метою уникнення зловживань.
Ще пишуть про мою правку таке: "зміни до статей 242 – 244, 332 КПК передбачають, що тепер лише суд зможе призначати експертизу, в тому числі за власною ініціативою. Це означає, що сторона захисту позбавляється свого змагального права залучати експертів на договірних засадах, а сторона обвинувачення буде змушена чекати на дозвіл суду, щоб провести необхідну експертизу, зокрема для встановлення причин смерті. Такий підхід є очевидним порушенням принципу змагальності, а також спробою повернення принципу об’єктивної істини – основи для радянського інквізиційного кримінального процесу".
Це звинувачення є ще більш безпідставним. Ніхто не позбавляється змагального права. Навпаки. Засада змагальності буде дотримана, оскільки питання призначення експертизи буде вирішувати саме суд, а не слідчий. Адже сьогодні правоохоронні органи під час здійснення досудового розслідування зловживають своїми процесуальним правами щодо проведення експертизи, а тому пропонується встановити саме судовий контроль над цим. Сторона чи учасник кримінального провадження будуть безпосередньо звертатися до суду щодо призначення експертизи чи залучення експерта з тих чи інших питань.
Часто правоохоронці доручають проведення експертиз експертним установам, що знаходяться в їх підпорядкуванні чи так званим «своїм перевіреним» експертам, а в подальшому ці «липові» експертизи покладають в основу безпідставних підозр та обвинувачень.
Ще одне звинувачення: "зміни до статей 303, 307 повертають до життя норми КПК 1960 року щодо можливості оскарження до слідчого судді рішення (повідомлення) про підозру. Такий крок дозволить судам блокувати будь-яке кримінальне розслідування і встановлення фактів вчинення кримінальних правопорушень. Ця норма породить нові корупційні ризики при розслідуванні кримінальних проваджень.
Можливість оскарження підозри ніяким чином не вплине на діючу процедуру здійснення досудового розслідування, яка у практичній площині залишається незмінною".
Ця пропозиція в першу чергу направлена на захист прав і інтересів громадян. Адже сьогодні, навіть якщо повідомлення про підозру винесено безпідставно, з порушенням вимог законодавства та на підставі сфальсифікованих доказів або доказів, отриманих незаконним шляхом, підозрюваний не має права оскаржити вручене йому повідомлення про підозру як окремий процесуальний документ або дії слідчого чи прокурора, які полягали у його врученні.
В будь-якому випадку краще зайвий раз ще на етапі досудового слідства перевірити законність дій органу досудового розслідування, ніж потураючи протиправним діям правоохоронців, порушувати права людей. Адже навіть у разі, коли суд у справі через декілька років винесе виправдувальний вирок, ніхто не поверне людині становище у суспільстві та втрачений час і можливості бути з родиною та близькими.
Більш того, стаття 55 Конституції гарантує судовий захист та можливість оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб!!! Норми Конституції є нормами прямої дії. Таким чином, існуюче обмеження права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового слідства або прокурора лише з формальних підстав не відповідає Конституції і є обмеженням конституційних прав і свобод громадян.
Тому і слід запровадити такі правові заході в кримінальному процесуальному законодавстві для повноцінного захисту прав та інтересів підозрюваного, що цілком відповідатиме загальним засадам кримінального провадження, які закріплені ст. 7 КПК, якими є забезпечення права на захист, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Андрій Лозовий,
Народний депутат України,
Заступник лідера Радикальної партії
