Поки ми обговорювали надзвичайно важливе питання - подолання гуманітарних наслідків російської агресії проти України, в цьому приміщенні відбувалися таємні переговори за участі керівників політичних груп, фракцій і представників російської делегації щодо повернення Росії до зали Парламентської Асамблеї. Мотивують тим, що не вистачає грошей на фінансування європейських інституцій, тому треба повернути державу-агресора до цієї зали.
У мене питання до тих, хто ратує за співпрацю, дружбу із Росією і повернення її сюди. А хто поверне батькам їхнього 29-річного сина Сергія Сергієнка з Полтавщини, який загинув вчора внаслідок мінометного обстрілу на Донбасі? Хто поверне дітям їхніх батьків, адже з моменту початку російської агресії на СХоді України загинуло 10 тисяч українців. Окрім того, втрачено 20% українського промислового потенціалу. Хто поверне найкращий в Європі аеропорт Прокоф'єва? Коли на найкращому стадіоні в Європі "Шахтар" буде лунати гімн України і відбуватимуться матчі Ліги чемпіонів? Коли українські шахтарі повернутися в шахти, які сьогодні затоплені внаслідок російської агресії. Представник Словакії, яка постраждала від гітлеровської агресії, сьогодні розказує, що треба дружити з Путіним. Хай би ще з Гітлером запропонував дружити!
Представник Британії каже, мовляв, кордони в Україні якісь не такі. Можливо, ви забули, що колись і Страсбург не був Францією? Можливо ви закликаєте до перегляду кордонів? Тоді для чого ми тут з вами зібралися? Пропоную вам, шановні колеги, обговорювати питання не повернення Росії до цієї зали, а зупинення російської агресії. Тому що сьогодні українці платять кров'ю, територією, своєю боротьбою за те, щоб захистити цінності, на яких створювалася наша організація. А саме: права людини, верховенство права, повага до кордонів. Переконаний, більшість з присутніх поважає українців і цінує нашу боротьбу. Але якщо хтось з вас зневажає кордони, України де гарантія, що завтра не зневажатимуть кордони вашої держави?
Закликаю всіх до солідарності. Ми сильна нація, сильна країна, немає жодного сумніву, що ми переможемо. Але в цей час боротьби проти новітньої тиранії ми повинні бути разом. А не шукати привід, щоб сісти і поїсти в якомусь Страсбурзькому ресторані червону ікру з росіянами. Дивіться, щоб та червона ікра поперек горла не стала тим, хто її їсть.
Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер фракції Радикальної партії