Є кілька людей, які для мене є беззаперечними авторитетами. Професійними та "життєвими". Та всім їм за 70.
Ловлю себе на думці, що приходжу до них не лише за порадою. Поряд з такими набираєшся розуму, заряджаєшся енергією та оптимізмом. Вони молоді, бо планують надовго наперед та багато працюють щодня.
Ці люди глибокі, складні, ідейні, принципові, небайдужі та працьовиті. Професійні до рівня майстерності чи навіть геніальності. Вони просто справжні.
Який контраст коли після спілкування зі своїми Вчителями стикаєшся з молодими "реформаторами". На перший погляд вони сучасні й прогресивні. Але багато з них виявляються примітивними та банально некомпетентними. Пристосуванцями, які пливуть за течією та ніколи не виходять з чужого фарватеру.
При цьому ці "одновимірні" особистості дуже високої думки про себе та збиваються в зграї, щоб почуватись комфортніше і зберігати власну завищену самооцінку. Вони також "консервують" власну некомпетентність, адже рідко спілкуються зі "справжніми" і навіть не здатні оцінити ступінь власної відсталості.
Тільки у мене такий досвід чи хтось стикався з подібним?
__
"Орли не літають зграями, їх треба знаходити поодинці".
Генрі Росс Перо
Віктор Галасюк,
Народний депутат України,
Фракція Радикальної партії Олега Ляшка