Чорного вівторка 18 липня 1995 року, 23 роки тому я, ще зовсім молодий журналіст, редактор газети "Комерційні вісті" був тут, на Софійській площі і на власні очі бачив все це...
***
Тисячі вірян йшли за труною з Патріархом Володимиром (Романюком). Хто плакав, хто тихо молився…
Бійці патріоти готувались до найгіршого варіанту.
Бо помер Святійший. Той, хто 19 років провів у радянських тюрмах, борючись за єдину Україну, її Незалежність. Той, який відмовився від радянського громадянства. Той, який голодував у Магадані під час заслання. Той, який вперше потрапив за ґрати, коли йому було всього дев'ятнадцять...
"Беркутівці" штовхали патріотів, по-звірячому били й калічили. Була вказівка тодішньої влади - в жодному разі не дати поховати у Софії Київській Патріарха Володимира. Це була жорстка умова Москви. Одначе, з Божою поміччю і кулаками "унсовців", серед яких був і Ігор Мосійчук (за це він вперше відсидів) - була пробита бруківка, і Святійшого поховали на вході до Софії.
Наталка Чангулі, нині - заслужена журналістка України, знімаючи кінохроніку, збивала силовиків з пантелику навіть не стільки своєю відвагою, скільки - красою.
Я тоді, ведучи репортаж з місця подій, виліз на дерево. Бо "Беркут" перешкоджав і журналістам. В 22 роки я був геть худий, а по деревах добре лазити навчивсь у дитинстві на Луганщині - і вилізти слідом за мною ніхто з дужих силовиків так і не зміг. Вони не додумались ні до чого іншого, як ...трусити дерево.
Але не збили мене і так, тож в якийсь час просто відчепилися.
***
Минуло 23 роки. Дві революції і страшна війна на Сході, куди поїхало чимало тих, хто у чорний вівторок боровся за гідне місце спокою Святійшого...
Нічого не змінилось. Нас продовжують виганяти з власної землі, нав’язують нам чужу віру і політичне керівництво нашою Церквою з-за кордону. Нам продовжують нав'язувати міф про нашу меншовартість. Нас інформаційними бісами московитської пропаганди переконують, що ми не маємо права розмовляти своєю мовою і звертатися нею до Бога.
Покірні раби далі продають свій голос на виборах, забувши, що "рабів до раю не пускають".
***
Але я вірю і молю Бога, що все буде інакше.
Земля пухом Святійшому Патріарху Володимиру, нехай на небесах молиться за Україну...
А ми помолимося за упокій його душі.
Душі справжнього українця.
Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер Радикальної партії