Іноземні інвестиції в нашу економіку мізерні - близько 2 млрд дол. США на рік. Це при тому, що українські заробітчани перераховують додому до 10 млрд дол. США на рік.
Низькі іноземні інвестиції - індикатор рівня довіри до української влади. Адже навіть непривабливі інвестиційні умови можна виправити за рік-два. Навести елементарний порядок, забезпечити гарантії та запропонувати інвесторам вигідні стимули. Але головне - інвестори мають повірити! Повірити, що це серйозно та надовго... А не просто заради сходинки в черговому рейтингу чи чергового траншу МВФ. Інвестори розумні та прагматичні.
А наш Президент то обіцяє європейцям відмінити мораторій на експорт лісу-кругляка (хоча не має таких повноважень і це протирічить національним інтересам), то просить у європейців шефства над містами Донбасу.
Мені видається, що роль жертви-прохача, готової поступитись національними інтересами (земля, мова, ліс, ціна на газ, іноземні вагони-вертольоти-трамваї...), принципово несумісна з роллю перспективного інвестиційного майданчика та суб'єктного партнера на міжнародній арені. При тому, що лише ця друга роль здатна принести Україні розвиток і безпеку, а українцям - добробут і перспективу у власній країні. Чи не так?
Віктор Галасюк,
Народний депутат України,
Фракція Радикальної партії Олега Ляшка