<div class="wideWrapper mainHoverBackground"> <div class="viewportWrapper"> <div class="thinTitleWrap"> <span class="thinTitle"> <span style="color: #D64541"> Радикальна партія </span> </span> <span class="thinBigTitle"> <!-- <img src="logo.png" /> --> Олега Ляшка </span> </div> </div> </div> <div class="mainDecoration"> <div class="side-l"></div> <div class="arrow"> <img alt="Hero-triangle" src="ui/images/triangle.png"> </div> <div class="side-r"></div> </div> <div class="wideWrapper"> <div class="viewportWrapper"> <div class="quoteBlock"> <div class="quoteData"> </div> </div> </div> </div> <div class="wideWrapper sectionSocial"> <div class="viewportWrapper"> <div class="socialWrapper"> <a target="_blank" href="https://www.facebook.com/O.Liashko"><img src="ui/images/fb.png" /></a> <a target="_blank" href="https://twitter.com/ovliashko"><img src="ui/images/tw.png" /></a> <a target="_blank" href="https://www.youtube.com/user/lyashkocomua"><img src="ui/images/youtube.png" /></a> <!--<a target="_blank" href="https://vk.com/o.liashko"><img src="ui/images/vk.png" /></a>--> </div> </div> </div> <script> $(document).ready(function() { $('html, body').animate({ scrollTop: $(".socialWrapper").offset().top }, 400); }); </script> <div class="wideWrapper" style="margin-top: 15px;"> <div class="viewportWrapper"> <div style="clear: both; height: 70px;"> <div class="ribbon"> <div class="ribbon-stitches-top"></div> <strong class="ribbon-content"><h1>Моя революція триває</h1></strong> <div class="ribbon-stitches-bottom"></div> </div> </div> <div class="newContentTime"> <img style="width: 50px; height: 50px; border-color: transparent; border-radius: 9999px;" src="image_upload/1429523284image.jpg"> <div style="display: inline-block; vertical-align: top; margin-top: 6px; margin-left: 3px;"> <a href="person/10">Андрій Лозовий<br></a> 21 Nov 2018, 21:01 </div> </div> <div style="float: right"> <span class='st_facebook' displayText='Facebook'></span> <span class='st_twitter' displayText='Tweet'></span> <!--<span class='st_vkontakte' displayText='Вконтакте'></span> <span class='st_odnoklassniki' displayText='Одноклассники'></span>--> <span class='st_googleplus' displayText='Google +'></span> </div> <div class="newContentText"> <p>тойво в капюшоні волохатому і благородному капелюхові - то я. стою, як санчо панса, тікі без осліка. на світлині ніби посміхаюсь, а в дєйстітєльності воно все не так радостно. то 19 січня на Груші. з одного боку - драйв революційний. і гордишся, що Ляшко з людьми, коли інші засцали (не усі, але майже). з іншого - газ не саме приємне задоволення, м’яко кажучи. був у мене тоже респіратор, так побачив: пацанчик років, ну, щонайбільше шістнадцять задихається і з ніг ледь не валиться. ясно, що йому віддав. а сам обмотавсі улюбленою арафаткою (оця не з чужих країв, купив в Рівному на базарі у бабушки-генія маркетингу, каже вона: «то якась скатертина, маленька, но хароша») ...але настрій загалом чудовий. однак, за мить - носілкі, а там чоловік лежить з поглядом безумним, і руки у нього нема, обрубок вище ліктя припечений... і стає враз...та ні, не страшно. злісно стає. злісно, що хочеться вити. і щомиті проклинаєш межигірського Бегемота, який тільки жере, сере і страусів своїх споглядає. а найдорожче - країну нашу святу - приніс кацãпам на голубом блюдєчкє з залатой кайомчкою, тьху, упир, шоб ти здох, навіть думати за тебе гидко. Бегемотом його, до речі, свої ж і прозвали. коли зрозуміли, що підарас. ...і цей погляд пораненого неістовий - так смерть на життя дивиться, а життя - на смерть. і діти зовсім в балаклавах з камушками і першими коктейлями. і Октан, який десь пропав, і не знаєш, чи все добре з ним. і Лінуха, який обвішався якимись кастрюлями, виліз із самого пекла на перекур, та й питає: «я похожий на крєстоносца?». і Сашко, який свариться, шо я прогубив турботливо передбачений ним респіратором. і Чаплигін з мокрими очима: «я міста в про це всю жизнь». і Марко, який вирішив перемогти беркут нашатирним спиртом. і ще з десяток божевільних, яких в такі моменти відчуваєш найріднішими людьми на світі...  і, дивлячись на поранених, провідавши Лесю в нашвидкоруч організованому шпиталі, просиш Бога про одне: «хай це все буде не даремно». і я досі вірю, що так і було. бо не може бути інакше. розчарування не повинні вганяти в депресію. вони краще годяться для висновків. щоб більше не повторювати тих однотурових помилок. щоб не віддавати ворогу ні сантиметра української землі без жодного пострілу. все - в наших руках. і країна, все одно, буде іншою. майдан - він в серцях був. але не в усіх, хто там був - в голові. це справді важко - навчитись мислити інакше. але цей шлях вже незворотній. моя революція триває</p> <p>Андрій Лозовий,</p> <p>Народний<strong> </strong>депутат України,</p> <p>Заступник лідера Радикальної партії </p> <p><img alt="" src="/files/upload/images/2B933235507E4AE4A70BA3C3AA08DF3A.jpeg" style="height:800px; width:862px" /></p> </div> </div> </div> </div> <script> $(document).ready(function() { $('.lastPhotosSection img').click(function() { document.location = 'gallery'; }); }); </script> <div class="wideWrapper sectionSocial" style="margin-top: 25px;"> <div class="viewportWrapper"> <div class="lastPhotosSection"> <img src="image_upload/100149663155a02001018a07.58462624_image.jpg" /> <img src="image_upload/1002708797557d883f7213b8.16726778_image.jpg" /> <img src="image_upload/100979503654fd9b45e7ea47.30558614_image.jpg" /> <img src="image_upload/1012158496553610aea5b995.01569481_image.jpg" /> <img src="image_upload/1012182984558964f0904b94.24800355_image.jpg" /> <img src="image_upload/101563075755880a4bd2da46.07335739_image.jpg" /> <img src="image_upload/101566222655968e03026e42.31279502_image.jpg" /> <img src="image_upload/1015733747551e297a72c333.08617678_image1.JPG" /> <img src="image_upload/1017669135486fb9c0d1c47.14581150_image.jpg" /> <img src="image_upload/101805588854ea05ae1d18c5.37340821_image.jpg" /> <!-- <img src="ui/images/upload/5.jpg" /> <img src="ui/images/upload/6.jpg" /> <img src="ui/images/upload/7.jpg" /> <img src="ui/images/upload/8.jpg" /> <img src="ui/images/upload/9.jpg" /> <img src="ui/images/upload/10.jpg" /> --> </div> </div> </div> <div class="wideWrapper"> <div class="viewportWrapper"> <div class="copyright">© 2022 Радикальна партія Олега Ляшка</div> <!-- <div class="contactItem" style="padding-left: 135px;"> <h4>Контакти для листування</h4> <div><i class="fa fa-map-marker"></i> 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5</div> <div><i class="fa fa-envelope-o"></i> Liashko.Oleh@rada.gov.ua</div> <div><i class="fa fa-phone"></i> +380(44)255-27-48</div> </div> <div class="contactItem" style="width: 400px !important"> <h4>Прес-служба Радикальної партії Олега Ляшка</h4> <div><i class="fa fa-envelope-o"></i> liashko.press@gmail.com, info@liashko.ua</div> <div><i class="fa fa-phone"></i> +380(097)522-27-58 - Ольга</div> </div>Прес-служба --> </div> </div>
Радикальна партія Олега Ляшка
Hero-triangle

Моя революція триває

Андрій Лозовий
21 Nov 2018, 21:01

тойво в капюшоні волохатому і благородному капелюхові - то я. стою, як санчо панса, тікі без осліка. на світлині ніби посміхаюсь, а в дєйстітєльності воно все не так радостно. то 19 січня на Груші. з одного боку - драйв революційний. і гордишся, що Ляшко з людьми, коли інші засцали (не усі, але майже). з іншого - газ не саме приємне задоволення, м’яко кажучи. був у мене тоже респіратор, так побачив: пацанчик років, ну, щонайбільше шістнадцять задихається і з ніг ледь не валиться. ясно, що йому віддав. а сам обмотавсі улюбленою арафаткою (оця не з чужих країв, купив в Рівному на базарі у бабушки-генія маркетингу, каже вона: «то якась скатертина, маленька, но хароша») ...але настрій загалом чудовий. однак, за мить - носілкі, а там чоловік лежить з поглядом безумним, і руки у нього нема, обрубок вище ліктя припечений... і стає враз...та ні, не страшно. злісно стає. злісно, що хочеться вити. і щомиті проклинаєш межигірського Бегемота, який тільки жере, сере і страусів своїх споглядає. а найдорожче - країну нашу святу - приніс кацãпам на голубом блюдєчкє з залатой кайомчкою, тьху, упир, шоб ти здох, навіть думати за тебе гидко. Бегемотом його, до речі, свої ж і прозвали. коли зрозуміли, що підарас. ...і цей погляд пораненого неістовий - так смерть на життя дивиться, а життя - на смерть. і діти зовсім в балаклавах з камушками і першими коктейлями. і Октан, який десь пропав, і не знаєш, чи все добре з ним. і Лінуха, який обвішався якимись кастрюлями, виліз із самого пекла на перекур, та й питає: «я похожий на крєстоносца?». і Сашко, який свариться, шо я прогубив турботливо передбачений ним респіратором. і Чаплигін з мокрими очима: «я міста в про це всю жизнь». і Марко, який вирішив перемогти беркут нашатирним спиртом. і ще з десяток божевільних, яких в такі моменти відчуваєш найріднішими людьми на світі...  і, дивлячись на поранених, провідавши Лесю в нашвидкоруч організованому шпиталі, просиш Бога про одне: «хай це все буде не даремно». і я досі вірю, що так і було. бо не може бути інакше. розчарування не повинні вганяти в депресію. вони краще годяться для висновків. щоб більше не повторювати тих однотурових помилок. щоб не віддавати ворогу ні сантиметра української землі без жодного пострілу. все - в наших руках. і країна, все одно, буде іншою. майдан - він в серцях був. але не в усіх, хто там був - в голові. це справді важко - навчитись мислити інакше. але цей шлях вже незворотній. моя революція триває

Андрій Лозовий,

Народний депутат України,

Заступник лідера Радикальної партії