на Різдво бацька Лукашенка зробив найбільш антикäцапську промову за всі роки свого правління. і це дуже добре. якщо братня Білорусь відірветься від кайданів Москви - це не лише послабить ворога, ми матимемо серйозного союзника. і тут є ще декілька стратегічні моменти:
1.дарування патріархом Варфоломієм Томосу для України - не лише прецендент і приклад для білорусів. з точки зору канонічного права скасування Константинополем передачі Київської митрополії у підпорядкування Московії виводить і фактично усю територію Білорусі з канонічних меж РПЦ (ФСБ). у Православну церкву України, до речі. але амбіції не на часі. це окрема нація, яка має право на свою церкву - і тут ми, як старші брати, повинні допомогти. тим і самі станемо сильніше.
2.ми от звикли сміятися з бацьки («ми» - я маю на увазі громадську думку, я сам так не думаю). але громадянин Білорусі в соціально-економічному плані живе краще за українця. по незрівняно менших стартових можливостях. тут якраз вже вони - приклад для нас. успішна політики в аграрній сфері під час продовольчої кризи на планеті (понад мільярд (!) людей не доїдає), яка робить сільське господарство домінантою світової економіки. взяти їхній досвід - і зробити так і в Україні, щоб чорнозем - найбільше багатство - працював на людей і на державу, а не на жадібно-мерзенну зграйку латифундистів.
3.кожен політик - заручник своєї риторики. на початку 90-х Лукашенка прийшов до влади як яскравий парламентський опозиціонер з риторикою на кшталт Олег Ляшко. з таким самим портретом базового виборця. за виключенням одного штриху. виборець Лукашенки ностальгував за радянським часами, і він мусів цього виборця не засмутити. водночас - десятки років «розводив» кáцапів, витягуючи з них ресурси, без кінця щось обіцяючи, але так і не здавши їм державність. приклад здорового цинізму в інтересах своєї Батьківщини, до речі. але часи змінились. рейтинг бацьки дозволяє йому будь-яку риторику: конкуренти захмарно далеко. і зараз він цілком може стати ворогом нашого ворога і нашим другом, але...
4.в Білорусі справи геть кепські у міжнародній політиці. дурні арешти опозиціонерів (все одне, вони йому ніяк не конкуренти, схоже, бацька просто веселився, та і його виборцям це подобається). публічне засвідчення «любові» до Росії і т.д. сьогодні в України шанс стати адвокатом Білорусі в очах американців і еуропейців. для цього є купа майданчиків - Парламентська Асамблея Ради Европи, в першу чергу, де Білорусь є країною-спостерігачем. і це н а ш ш а н с реалізувати вказане вище. то вже і Балто-Чорноморський союз з центром в Києві не виглядатиме утопією.
треба боротися за Білорусь. з нами Господь, Він поможе.
Андрій Лозовий,
Народний депутат України,
Заступник лідера Радикальної партії