Те що ми у будь-якому разі не залишимо валютних позичальників один на один з їх проблемою, яка для багатьох означає "бути чи не бути", це очевидно. Бо питання для багатьох з них стоїть не просто в тому щоб втратити ВСЕ, а ще й залишитись винним банку до кінця свого життя....
Те що вирішення проблеми чи то через перерахунок валютних іпотечних кредитів за фіксованим минулим курсом (як це обіцяв не так давно майбутній тоді Президент Петро Порошенко), чи то через банкрутство фізичних осіб за новим законом (що на мою думку є більш правильним механізмом) потягне десятимільярдні втрати банків (а не 100 мільярдні, як дехто необгунтовано стверджує) - теж абсолютно очевидно.
Які джерела? Де взяти кошти? Використання резервів банків або ж націоналізація неспроможних банків - відома світова практика. Хтось знає інші рецепти? Нацбанк свій рецепт вже повідомив - невтручання держави. Це ж просто сором. Сором не тільки за нефаховість, але й за аморальність позиції. Ще й прикриваються "фіговим листком" меморандуму з МВФ: "Заборона втручання держави та Національного банку України в переговорний процес між позичальниками і банками щодо реструктуризації кредитів в іноземній валюті закріплена Меморандумом про економічну та фінансову політику, укладеним у рамках співпраці з міжнародним валютним фондом".
Згадався анекдот з однієї гарної книги з фінансів: "Тільки не кажіть моїй мамі, що я інвестиційний банкір. Хай вона краще думає, що я все ще працюю тапером в борделі".
Віктор Галасюк,
Народний депутат України від Радикальної партії Олега Ляшка