Чергову спробу президентів Порошенка і Олланда та канцлера Меркель реанімувати Мінські домовленості, для якої вони зустрілися у Берліні на День Незалежності України і навіть зателефонували Путіну, навряд чи можна назвати успішною.
Мінські домовленості - це від початку мертвонароджене дитя ганебної європейської політики умиротворення агресора, що примусила Порошенка до політичних поступок під тиском Росії та Заходу, ніколи не було життєздатним. Як і рік назад, за визнанням Порошенка під час нинішньої зустрічі, "сьогодні РФ і підтримані нею бойовики є єдиною загрозою мирному процесу".
І це не дивно. Адже учасники нормандського і породженого ним мінського форматів перемовин ставили перед собою принципово різні цілі. Метою Європи, в особі лідерів Німеччини та Франції, було умиротворити агресивну Росію за рахунок України, давши Путіну можливість зберегти обличчя.
Тактичним завданням Путіна і у вересні, і в лютому було зупинити наростання санкцій проти Росії. А стратегічною метою – сформувати ракову пухлину всередині України у вигляді особливого статусу Донбасу під контролем Кремля, що пускала б метастази в інші регіони і як якір утримувала б України від руху до цивілізованого життя. Путін прагне мати вето на вибір Україною свого геополітичного місця та реалізацію її європейського курсу. І буде нарощувати військовий тиск і шантаж, поки не отримає своє.
Потрапивши у Мінську до кремлівської пастки, Меркель та Олланд тепер вже переймаються порятунком власного обличчя. Як і Президент США Обама, який радісно віддав ініціативу переговорів європейцям. Саме тому нарощують шалений тиск на Порошенка та Україну, зокрема, змушуючи український парламент голосувати за зміни до Конституції. Особливо - відчуваючи слабину Порошенка та готовність до подальших політичних поступок навіть з «випередженням графіку».
Водночас, тверезомислячі політики і в Європі, і в світі починають усвідомлювати крах мінського «мирного процесу», що не надає перспективи досягнення довготривалого миру. А значить необхідність використання інших дипломатичних форматів для реальних змістовних переговорів, зокрема за участі США та сусідів України. Це також вимагатиме переходу до політики стримування агресора, що включала б нові жорсткі санкції та озброєння України сучасною захисною зброєю. За успішними дипломатами завжди стояла потужна армія.
Не допустивши путінські зміни до Конституції України, ми заб’ємо перший цвях у труну з мінською зрадою та спонукаємо наших друзів на Заході (а їх чимало!), особливо у США, до перегляду помилкової стратегії умиротворення Путіна за рахунок здачі інтересів України. Нас будуть здавати до тієї межі, поки ми самі будемо погоджуватися, щоб нас здавали. Своєю власною силою маємо змусити наших партнерів на Заході зайняти сильну позицію.
Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер Радикальної партії
