На запрошення Асоціації "Інформаційні технології України" та Віктора Валєєва взяв участь в #UkrainianSoftwareDevelopmentForum 3.0
Мені було дуже приємно почути від представників ІТ-індустрії справжню державницьку термінологію. Вони оперують категоріями робочих місць, експортної виручки, доданої вартості, податків.
"Дерегуляторам" в Уряді та Адміністрації Президента критично не вистачає такого формату мислення.
Адже це й є ключові показники, які програмують успіх або невдачу країни. Коли ці показники не “на радарі” це означає, що ми не можемо рухатися у правильному напрямку!
ІТ-галузь дійсно відбулася – це вже мільярди доларів, але може бути значно більше, як відзначають усі фахові експерти. Якщо ми створимо умови для того, щоб таланти, які ми сьогодні масовано втрачаємо, працювали в Україні – у нас буде зовсім інша економічна реальність.
ІТ-галузь, наукові дослідження (R&D), аутсорсинг бізнес-процесів (BPO), дизайн - креативна економіка - дійсно має усі шанси для того, щоб вийти на перші ролі – стати як мінімум третьою за обсягом після металургії і сільського господарства індустрією. Якщо тільки в одному місті Чикаго високотехнологічне виробництво складає понад 60 млрд доларів США на рік, а у нас весь товарний експорт України – лише 52 млрд доларів США на рік. Якщо в Чикаго 300 тис. фахівців може створити таку додану вартість, то питання – чого ми цього не можемо зробити у країні, де економічно активне населення 20 млн осіб і традиційно сильна математична освіта. Думаю, що в цьому визначальна роль є не тільки влади, а й ІТ-асоціацій, таких як IT Ukraine.
Є два сценарії. Один – галузь розвивається як розвивається. Сама по собі, за інерцією. Інший – держава підходить стратегічно і створює умови для стимулювання галузі і її розвитку.
Якщо брати траекторію по інерції – ми всі її відчуваємо і розуміємо – пояснення не потрібні. Якщо брати траекторію за умови застосування стимулюючих умов, як це роблять провідні країни, вона буде різко зростаючою. З 2-3 млрд дол. США вийти на 10 млрд дол. США можна за лічені роки, адже індустрія не є капіталомісткою. Це можна зробити без масштабних інвестицій чи запозичень.
Коротко про конкретні речі, які ми робимо в парламенті для того, щоб це втілити в життя. Говорячи про створення умов, найголовніше – це захист права власності. По цьому напряму ми маємо низку законопроектів, наприклад, законопроект №1475 Оксани Продан щодо унеможливлення внесення змін в держреєстри за підробними документами. Ми будемо розглядати його найближчим часом в парламенті. І це тренд - законодавчо прибиратимемо усі проблемні позиції, які грають на руку рейдерам.
На початку року прийняли масштабний законопроект 1580 про дерегуляцію, куди ми разом з Александрою Кужель, яка послідовно й потужно відстоює інтереси ІТ-галузі, включили норми, які забороняють вилучати сервери у IT-компаній. І ми будемо дуже жорстко реагувати на його порушення у форматі парламентського контролю.
Я також звернувся до Кабміну і ми дотискаємо спрощення регуляторних умов для працевлаштування фахівців, залучених з-закордону.
Безумовно, надзвичайно важливі податкові питання. І при всій повазі до Дмитра Шимківа, не можу погодитися з тим підходом, який він озвучив щодо ІТ-індустрії. Якщо слідувати такому неоліберальному підходу, президентська Стратегія 2020 не буде реалізована і через 100 років.
Є три основних концепції податкової реформи: модель Мінфіну, Податкового Комітету та РПР. Ми схиляємось до моделі Податкового Комітету пані Южаніної, оскільки у ній найбільше враховано наші пропозиції, в тому числі, передбачений диференційований підхід до оподаткування різних видів діяльності.
Для економістів абсолютно зрозуміло, що кожен вид діяльності має свою специфіку. Коли, наприклад, у структурі собівартості ІТ-компаній заробітня платня – понад 70%, а в металургії – лише 6%, сказати, що однакова ставка податку (flat tax) це рівні умови для всіх – м’яко кажучи, не дуже об’єктивно. Тож, модель, напрацьована у Податковому Комітеті, передбачає особливості оподаткування для креативної економіки, в т.ч., для науково-дослідних та IT-підприємств, передбачає особливості оподаткування і для малого бізнесу, самозайнятих осіб і ремісників.
Ми впевнені, що держава має стимулювати види діяльності здатні витягнути нас з прірви. Для того, щоб витягнути країну з прірви потрібно, щоб підприємці прийшли зі своїми інвестиціями та створили робочі місця. Державі для цього слід тільки створити умови.
Тож є два підходи:
1) Держава має повністю піти з регулювання, дати повну свободу невидимій руці ринку.
Але ми розуміємо, що в умовах, коли економіка є сировинною – така модель призведе лише до консервації “статусу кво” та до нескінченної бідності.
2) Держава створює привабливі умови для нових виробництв та креативної, високотехнологічної економіки.
Так як робили Польща, Словаччина, Туреччина, Малайзія, не кажучи вже про умови, які створювали країни, дуже сильні саме в розвитку ІТ. У відповідь держава отримає "розумні" інвестиції, зайнятість та економічне зростання. На цьому підході під час свого виступу особливо наголошував Віктор Кривенко.
Я, Олег Ляшко і мої колеги з Радикальної партії та наші однодумці з інших фракцій дотримуємося саме другого підходу. Держава зобов’язана створювати привабливі умови - значно кращі від країн-конкурентів. Бо навіть якщо створимо такі самі умови, як у них, то хто ж до нас сьогодні прийде, коли корупція ще гірша ніж була, коли проти країни триває військова агресія другої за потужністю армії у світі, а урядовці не мають реальної стратегії та програми соціально-економічного розвитку?
Закликаю усіх політиків, експертів, підприємців та громадян до єднання саме навколо такого державницького підходу!
Віктор Галасюк,
Народний депутат України від опозиційної фракції Радикальної партії Олега Ляшка
