<div class="wideWrapper mainHoverBackground"> <div class="viewportWrapper"> <div class="thinTitleWrap"> <span class="thinTitle"> <span style="color: #D64541"> Радикальна партія </span> </span> <span class="thinBigTitle"> <!-- <img src="logo.png" /> --> Олега Ляшка </span> </div> </div> </div> <div class="mainDecoration"> <div class="side-l"></div> <div class="arrow"> <img alt="Hero-triangle" src="ui/images/triangle.png"> </div> <div class="side-r"></div> </div> <div class="wideWrapper"> <div class="viewportWrapper"> <div class="quoteBlock"> <div class="quoteData"> </div> </div> </div> </div> <div class="wideWrapper sectionSocial"> <div class="viewportWrapper"> <div class="socialWrapper"> <a target="_blank" href="https://www.facebook.com/O.Liashko"><img src="ui/images/fb.png" /></a> <a target="_blank" href="https://twitter.com/ovliashko"><img src="ui/images/tw.png" /></a> <a target="_blank" href="https://www.youtube.com/user/lyashkocomua"><img src="ui/images/youtube.png" /></a> <!--<a target="_blank" href="https://vk.com/o.liashko"><img src="ui/images/vk.png" /></a>--> </div> </div> </div> <script> $(document).ready(function() { $('html, body').animate({ scrollTop: $(".socialWrapper").offset().top }, 400); }); </script> <div class="wideWrapper" style="margin-top: 15px;"> <div class="viewportWrapper"> <div style="clear: both; height: 70px;"> <div class="ribbon"> <div class="ribbon-stitches-top"></div> <strong class="ribbon-content"><h1>Ми перестали любити один одного</h1></strong> <div class="ribbon-stitches-bottom"></div> </div> </div> <div class="newContentTime"> <img style="width: 50px; height: 50px; border-color: transparent; border-radius: 9999px;" src="image_upload/1438774875image.jpg"> <div style="display: inline-block; vertical-align: top; margin-top: 6px; margin-left: 3px;"> <a href="person/15">Юрій Чижмарь<br></a> 10 May 2015, 12:57 </div> </div> <div style="float: right"> <span class='st_facebook' displayText='Facebook'></span> <span class='st_twitter' displayText='Tweet'></span> <!--<span class='st_vkontakte' displayText='Вконтакте'></span> <span class='st_odnoklassniki' displayText='Одноклассники'></span>--> <span class='st_googleplus' displayText='Google +'></span> </div> <div class="newContentText"> <p>Останні роки, відвідуючи офіційні урочистості 9-го травня, я з подивом і жартома відмічав, що чим далі від війни, тим більше ветеранів. На "фронтову чарку" і солдатську кашу приходили діти і онуки полків, обвішані ювілейними нагородами до річниці Перемоги, Жовтневої революції та дня народження Леніна.  <br /> Цього року я вирішив змінити маршрут і поїхав з міськими активістами Радикальної партії до Ужгородського терцентру для осіб похилого віку, де проживають дві літні жінки, які в 20 років пішли на фронт санітарками. Таких як вони, справжніх ветеранів, залишилося в місті не більше десяти. Їм по 93 роки і вони вже давно не відвідують уричистості, тому дуже раді кожному, хто навідається просто з добрим словом. А якщо ще й забороненого тортика чи цукерок пронесуть повз увагу дирекції, то і поготів)<br /> З пані Євгенією ми проговорили, як старі друзі майже півтори години. Не по роках життєрадісна, розказувала як за нею недавно ухажував молодий чоловік, років 70-ти. Але ж він їй в сини годиться, тому знаки уваги вона прийняла дуже прохолодно) <br /> У свої 93 роки, запекла колись атеїстка, на пам'ять читала мені Біблію. Розказала захоплюючу і водночас трагічну історію свого життя. Батько - громадянин США, уродженець з Кам'янець-Подільська, відпочиваючи на відомому квасівському курорті на Рахівщині, познайомився з австрійською підданою із Рахова. Щасливе подружнє життя з малолітньою донечкою на Закарпатті роз'єднала Перша світова війна. Примусово мобілізований у 1914 воював за австрійську армію, потім полон і повернутися у Рахів зумів тільки у 1923 році. Забрав родину і переїхав на рідну Хмельниччину. Пережили голодомор тільки завдяки батьковій підприємливості, але американський підприємливий дух був чужим для ідеологів соціалізму - в 30-ті батька розстріляли, а сім'ю вивезли до Сибіру. <br /> Зі сльозами на очах згадує, як зомбована більшовицькою ідеологією, 17-літньою звинувачувала вже покійного батька в "неправильній поведінці", через яку вона і її мати страждали на крайній Півночі. В листі до Крупської вона зреклася його і отримала дозвіл повернутися. Матері вона більше так і не бачила.<br /> Добровольцем пішла на війну в перші ж дні і санітаркою довгі чотири роки спокутувала "гріхи" батька перед сталінською Батьківщиною. <br /> Після війни повертатися в рідний Кам'янець-Подільський не могла. Тут усе нагадувало про дитинство, батьків і помилки, які вже виправити не могла, тому поїхала на Закарпаття. Без житла, освіти і роботи, не маючи у світі жодної рідної чи близької людини, змучена тривалою хворобою шкіри, вона почала життя спочатку. За порадою поступила на філфак. Через бідність зошитів не мала, але лекції майже дослівно запам'ятовувала з першого разу, чим сильно вразила і однокурсників, і викладачів. Далі її розповідь обірвала директриса закладу - на мій жаль, аудієнція вийшла за усі допустимі часові межі.<br /> Я не говорив що є політиком, і не планував цього, бо вважаю що є вкрай цинічно дякувати за мир з політичною метою. Але пані Євгенія, мабуть, здогадалась, бо порадила шукати причини проблем сьогодення не ззовні, а в середині країни. Каже, що ми просто перестали любити один одного. Путін прийшов не з власної волі, а тому, що ми покликали його сюди своєю ворожістю і черствістю один до одного. Не можу не погодитися з нею.<br /> Я пішов, а вона почала читати послання Апостола Павла до римлян...</p> <p><img alt="" src="http://liashko.ua/image_upload/1572481987554f2b408c79a8.29671253_image.jpg" style="height:428px; width:640px" /></p> <p><img alt="" src="http://liashko.ua/image_upload/122922534554f2b70b033d4.62811654_image.jpg" style="height:640px; width:428px" /></p> <p><strong>Юрій Чижмарь,</strong></p> <p><strong>Народний депутат України від Радикальної партії Олега Ляшка</strong></p> </div> </div> </div> </div> <script> $(document).ready(function() { $('.lastPhotosSection img').click(function() { document.location = 'gallery'; }); }); </script> <div class="wideWrapper sectionSocial" style="margin-top: 25px;"> <div class="viewportWrapper"> <div class="lastPhotosSection"> <img src="image_upload/100149663155a02001018a07.58462624_image.jpg" /> <img src="image_upload/1002708797557d883f7213b8.16726778_image.jpg" /> <img src="image_upload/100979503654fd9b45e7ea47.30558614_image.jpg" /> <img src="image_upload/1012158496553610aea5b995.01569481_image.jpg" /> <img src="image_upload/1012182984558964f0904b94.24800355_image.jpg" /> <img src="image_upload/101563075755880a4bd2da46.07335739_image.jpg" /> <img src="image_upload/101566222655968e03026e42.31279502_image.jpg" /> <img src="image_upload/1015733747551e297a72c333.08617678_image1.JPG" /> <img src="image_upload/1017669135486fb9c0d1c47.14581150_image.jpg" /> <img src="image_upload/101805588854ea05ae1d18c5.37340821_image.jpg" /> <!-- <img src="ui/images/upload/5.jpg" /> <img src="ui/images/upload/6.jpg" /> <img src="ui/images/upload/7.jpg" /> <img src="ui/images/upload/8.jpg" /> <img src="ui/images/upload/9.jpg" /> <img src="ui/images/upload/10.jpg" /> --> </div> </div> </div> <div class="wideWrapper"> <div class="viewportWrapper"> <div class="copyright">© 2022 Радикальна партія Олега Ляшка</div> <!-- <div class="contactItem" style="padding-left: 135px;"> <h4>Контакти для листування</h4> <div><i class="fa fa-map-marker"></i> 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5</div> <div><i class="fa fa-envelope-o"></i> Liashko.Oleh@rada.gov.ua</div> <div><i class="fa fa-phone"></i> +380(44)255-27-48</div> </div> <div class="contactItem" style="width: 400px !important"> <h4>Прес-служба Радикальної партії Олега Ляшка</h4> <div><i class="fa fa-envelope-o"></i> liashko.press@gmail.com, info@liashko.ua</div> <div><i class="fa fa-phone"></i> +380(097)522-27-58 - Ольга</div> </div>Прес-служба --> </div> </div>
Радикальна партія Олега Ляшка
Hero-triangle

Ми перестали любити один одного

Юрій Чижмарь
10 May 2015, 12:57

Останні роки, відвідуючи офіційні урочистості 9-го травня, я з подивом і жартома відмічав, що чим далі від війни, тим більше ветеранів. На "фронтову чарку" і солдатську кашу приходили діти і онуки полків, обвішані ювілейними нагородами до річниці Перемоги, Жовтневої революції та дня народження Леніна.  
Цього року я вирішив змінити маршрут і поїхав з міськими активістами Радикальної партії до Ужгородського терцентру для осіб похилого віку, де проживають дві літні жінки, які в 20 років пішли на фронт санітарками. Таких як вони, справжніх ветеранів, залишилося в місті не більше десяти. Їм по 93 роки і вони вже давно не відвідують уричистості, тому дуже раді кожному, хто навідається просто з добрим словом. А якщо ще й забороненого тортика чи цукерок пронесуть повз увагу дирекції, то і поготів)
З пані Євгенією ми проговорили, як старі друзі майже півтори години. Не по роках життєрадісна, розказувала як за нею недавно ухажував молодий чоловік, років 70-ти. Але ж він їй в сини годиться, тому знаки уваги вона прийняла дуже прохолодно) 
У свої 93 роки, запекла колись атеїстка, на пам'ять читала мені Біблію. Розказала захоплюючу і водночас трагічну історію свого життя. Батько - громадянин США, уродженець з Кам'янець-Подільська, відпочиваючи на відомому квасівському курорті на Рахівщині, познайомився з австрійською підданою із Рахова. Щасливе подружнє життя з малолітньою донечкою на Закарпатті роз'єднала Перша світова війна. Примусово мобілізований у 1914 воював за австрійську армію, потім полон і повернутися у Рахів зумів тільки у 1923 році. Забрав родину і переїхав на рідну Хмельниччину. Пережили голодомор тільки завдяки батьковій підприємливості, але американський підприємливий дух був чужим для ідеологів соціалізму - в 30-ті батька розстріляли, а сім'ю вивезли до Сибіру. 
Зі сльозами на очах згадує, як зомбована більшовицькою ідеологією, 17-літньою звинувачувала вже покійного батька в "неправильній поведінці", через яку вона і її мати страждали на крайній Півночі. В листі до Крупської вона зреклася його і отримала дозвіл повернутися. Матері вона більше так і не бачила.
Добровольцем пішла на війну в перші ж дні і санітаркою довгі чотири роки спокутувала "гріхи" батька перед сталінською Батьківщиною. 
Після війни повертатися в рідний Кам'янець-Подільський не могла. Тут усе нагадувало про дитинство, батьків і помилки, які вже виправити не могла, тому поїхала на Закарпаття. Без житла, освіти і роботи, не маючи у світі жодної рідної чи близької людини, змучена тривалою хворобою шкіри, вона почала життя спочатку. За порадою поступила на філфак. Через бідність зошитів не мала, але лекції майже дослівно запам'ятовувала з першого разу, чим сильно вразила і однокурсників, і викладачів. Далі її розповідь обірвала директриса закладу - на мій жаль, аудієнція вийшла за усі допустимі часові межі.
Я не говорив що є політиком, і не планував цього, бо вважаю що є вкрай цинічно дякувати за мир з політичною метою. Але пані Євгенія, мабуть, здогадалась, бо порадила шукати причини проблем сьогодення не ззовні, а в середині країни. Каже, що ми просто перестали любити один одного. Путін прийшов не з власної волі, а тому, що ми покликали його сюди своєю ворожістю і черствістю один до одного. Не можу не погодитися з нею.
Я пішов, а вона почала читати послання Апостола Павла до римлян...

Юрій Чижмарь,

Народний депутат України від Радикальної партії Олега Ляшка