Українська економіка за останні 25 років скоротилась на 35%. Згідно з даними Світового банку, це найгірший результат у світі. Із 166 країн, які мали й розкрили повну статистику ВВП за 1991–2014 рр., він знизився лише в п’яти випадках. Україна «випередила» Молдову (-29%), Грузію (-15,4%), Зімбабве (-2,3%) і Центральноафриканську Республіку (-0,94%). ВВП інших країн збільшився: з мінімальним приростом у Барбадосі (8,9%) і Таджикистані (10,6%), а у Китаї ВВП зріс у 10 разів. А ми втратили третину ВВП в реальному вимірі, хоча в 1990 році за ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) мали стартову позицію кращу за Малайзію, Польщу та Білорусь, знаходилися на одному рівні з Туреччиною та Румунією.
Такий безпрецедентний економічний спад в Україні відбувся на фоні масштабної тінізації та монополізації економіки, технологічної примітивізації виробництва та деіндустріалізації, розквіту корупції та формування і консервації олігархічно-сировинного ладу. Натомість країни, які запроваджували економіку підприємницької ініціативи, справедливої ринкової конкуренції, нових інвестиційних можливостей та випуску продукції з високою доданою вартістю, успішно розвивались. Як наслідок, реальний ВВП України на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) у 2014 році склав 8 267 дол. США, що вдвічі менше за ВВП Білорусі, Румунії, Туреччини та втричі менше за ВВП Малайзії чи Польщі. Номінальний ВВП України склав 2 314 дол. США на душу населення.
Продовження політики ринкового фундаменталізму, однобоке фокусування на дерегуляції та приватизації як панацеї, «затягування пасків» населенню та фанатична фіскальна консолідація вкупі з регулярними закордонними запозиченнями, а також обмежувальна кредитно-грошова політика НБУ законсервували економічну модель, за якою Україна вивозить за кордон сировину та низькотехнологічну продукцію з малою доданою вартістю, талановитих людей та зароблені в Україні прибутки, а ввозить дорогі енергоносії, готову продукцію з високою доданою вартістю та міжнародну фінансову допомогу.
В результаті військової агресії Росії проти України та проведення такої недолугої економічної та кредитно-грошової політики з початку 2015 року промисловість впала вже на 18%, товарний експорт з України скоротився на 37,8%, обсяг прямих іноземних інвестицій зменшився на 3,6 млрд дол. США, офіційне безробіття (за даними МОП) сягнуло 9,6% або понад 1,7 млн осіб, а серед молоді майже 23%. Як наслідок, оновлений МВФ прогноз падіння ВВП на 2015 рік сягнув 11%, а за даними Світового банку – 12%.
Україна занурилась в економічну депресію, яка характеризується стійкою і тривалою негативною динамікою ВВП, втратою інвестицій, ростом боргового навантаження на бюджет, спадом промислового виробництва, експорту, зайнятості, видатків домогосподарств, обвалом курсу гривні та інфляційним ростом цін. Замість створення нової перспективи розвитку країна стоїть на межі соціальної дестабілізації, оскільки мільйони людей опиняються за межею виживання, а підприємці і молодь все більше емігрують за кордон в пошуках кращої долі. Ситуація критично ускладнюється військовими діями на сході України.
З огляду на вищенаведене, одночасно з невідкладним проведенням базових інституційних реформ – повним перезавантаженням судової системи, прокуратури, а також державної служби – закликаємо до негайної зміни економічної та кредитно-грошової політики держави з метою забезпечення національних інтересів України шляхом вжиття наступних заходів:
Ліквідація ключових «тягарів» та найбільших структурних дисбалансів, що блокують прискорений економічний розвиток:
Зняття «боргового зашморгу» з економіки – проведення нового етапу перемовин щодо додаткового списання державного боргу з відміною «кабального» для України механізму VRI (згідно умов якого наступне покоління українців буде вимушене віддавати кредиторам понад третину економічного приросту країни).
Зняття «енергетичного зашморгу» з економіки – масштабна енергомодернізація для усунення непродуктивних енерговитрат та ліквідації енергозалежності від Росії.
Ліквідація «ресурсного голоду» – перехід від економічної політики макрофінансової стабілізації та обмежувальної кредитно-грошової політики «дорогих коштів» до стимулювання, «розігрівання» економіки. Цілеспрямована активізація ключових факторів економічного зростання: а)інвестицій, б)експорту, в)споживання, г)державних витрат.
Концентрація зусиль влади на створенні нових інвестиційних можливостей та масштабному залученні приватних інвестицій в реальний сектор економіки через встановлення більш сприятливих порівняно з іншими країнами умов для високотехнологічного, інтелектуальномісткого бізнесу та нових виробництв в Україні шляхом запровадження конкурентних переваг інституційної, регуляторної, фіскальної, інфраструктурної, освітньої та інших політик. Реалізація секторальних та регіональних програм розвитку.
Залучення міжнародної фінансової допомоги до реального сектору економіки в обсязі, необхідному для створення ефективної структури економіки. Перехід до використання міжнародних донорських ресурсів не на «проїдання» через державний бюджет, а на розвиток через спеціальні інститути економічного розвитку за досвідом успішних країн: експортно-кредитне агентство, державний банк розвитку, агентство підтримки малого бізнесу, фонд інновацій та ін. з забезпеченням дієвості, ефективності, прозорості та підзвітності використання таких ресурсів.
З повагою,
Голова Комітету ВРУ з питань
промислової політики та підприємництва,
заступник Лідера Радикальної партії Олега Ляшка з економічної політики,
Член Національної ради реформ, PhD
Віктор Галасюк
