У відповідь на радикальну лібералізацію податкової системи –законопроект №3357 – нам пропонують «компромісну» урядову податкову реформу. Я питаю: компроміс між ким і ким? Можливо, Мінфіну з Міжнародним валютним фондом (МВФ), але точно не влади з підприємцями, виробниками і платниками податків, як би це мало бути в сучасній цивілізованій державі.
11 грудня 2015 року, трохи більше ніж за 2 тижні (!) до початку нового бюджетного року суспільство і парламентарі нарешті побачили так званий «компромісний» текст податкової реформи від Мінфіну. Цей документ має довгу історію – йому передували півроку роботи, з десяток засідань цільових команд, незчисленні робочі групи та круглі столи. В результаті наприкінці листопада цього року громадськість та бізнес вперше отримали текст Мінфінівської реформи та, відверто кажучи, були шоковані. Замість суттєвого зменшення податкового тиску – його підвищення, замість стимулювання малого бізнесу – знищення спрощеної системи оподаткування, замість умов для економічного розвитку – скасування пільг для промисловості та інші «новації».
Після декількох тижнів суперечок, спроб аргументації з боку парламентарів, а особливо авторського колективу ліберальної податкової реформи (законопроект №3357), до Верховної Ради внесено урядовий законопроект №3630 із красномовною назвою «Про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні» під промовистим гаслом «Inspire» або «Надихати».
Гарна назва для нинішніх економічних реалій з критичним цьогорічним падінням товарного експорту на 34%, скороченням промисловості на 15% і рекордним безробіттям майже в 2 млн осіб.
Але чи справді запропоновані зміни ввімкнуть «стимулюючу функцію» податкової системи та надихнуть інвесторів вкладати кошти в українську економіку? Чи дозволять вони створити нові робочі місця, збільшити український експорт? Чи зроблять вони громадян багатшими, а підприємців більш конкурентоздатними?
Без шансу на детінізацію 300 млрд грн зарплат
Модель від Уряду передбачає зниження ставки єдиного соціального внеску (за їх словами вдвічі) до 20%. Чому за їх словами? Тому що раніше ставка ЄСВ складала близько 37%, але відповідно до вже діючого, наголошую, вже діючого Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зміни до якого Радикальна партія виборола спільно з «Самопоміччю» Законом №219-VIII, з 1 січня 2016 року вже (!) передбачено застосування ставок ЄСВ з понижуючим коефіцієнтом 0,6. Тобто згідно діючого законодавства ставка ЄСВ вже з 1 січня 2016 року складе близько 22%. Отже, насправді Мінфін пропонує скоротити у 2016 році ЄСВ не в 2 рази, а на 2%!
Ще гіршою є ситуація для підприємств, які завдяки Закону №219-VIII отримали право на застосування до кінця 2015 року ставок ЄСВ з коефіцієнтом 0,4. Для таких підприємств з 2016 року ставка ЄСВ навіть збільшиться з сьогоднішніх 15% до 20%.
Окремої уваги заслуговує ситуація з податком на доходи фізичних осіб – тут взагалі йдеться не про зниження, а про підвищення податкового тиску! В урядовій версії «податкової реформи» ПДФО збільшують (!) з сьогоднішніх 15%, що діють для зарплат нижче 13 780 грн (а це 95% всіх зарплат), до 18% («компроміс» Мінфіна з самим собою мабуть полягає в тому, що в попередньому варіанті ними було взагалі запропоновано 20%). Тобто бідні платять більше, а багатші – із з/п понад 13 780 грн на 2% менше ніж зараз. То де ж тут соціальна справедливість та виведення зарплат із тіні?
Більш того, в результаті ми отримуємо сукупне навантаження на фонд оплати праці в 2016 році 39,5% (18% ПФДО + 20% ЄСВ + 1,5 військовий збір). Нагадую, якщо залишити сьогоднішнє податкове законодавство без змін, сукупне навантаження на фонд оплати праці з 2016 року становитиме в середньому 41,9% (15% ПДФО + 22% ЄСВ (роботодавець) + 3,4% ЄСВ(робітник) +1,5% військовий збір).
Іншими словами, прикриваючись гучними гаслами про значне скорочення податків, уряд пропонує зменшити податкове навантаження на фонд оплати праці всього на 2%. Для порівняння: парламентська податкова реформа №3357 передбачає скорочення сукупного навантаження на фонд оплати праці до 31,5% проти 39,5%, передбачених урядовою реформою.
Такі імітаційні зміни та продовження політики «затягування пасків» урядовці виправдовують тиском з боку МВФ. Мовляв, нібито більш значне зниження фіскального навантаження на фонд оплати праці призведе до втрат дохідної частини бюджету і до підвищення рівня його дефіциту.
В заперечення хочу навести показову статистику застосування підприємствами вже діючого понижуючого коефіцієнта ставок ЄСВ. Завдяки революційному запровадженню умовного понижуючого коефіцієнту ЄСВ, на якому рік тому наполягла фракція Радикальної партії, за травень-жовтень 2015 року заробітна плата працівникам була підвищена на 7,88 млрд грн. Додаткові надходження до бюджету за вказані 6 міс. склали 1,5 млрд грн. Це – реальна детінізація!
В річному вимірі за експертними оцінками завдяки застосуванню понижуючого коефіцієнту до ЄСВ, який нам вдалося запровадити з початку 2015 року, бюджет отримає на 3,5 млрд грн. більше податків. Це конкретні цифри, а не примарні припущення Мінфіну, які вони “узгоджують з МВФ”. На жаль, замість спільного пошуку та запровадження реальних механізмів детінізації економіки і передусім заробітної плати, уряд вдався до вже звичної тактики імітації реформ.
Оподаткування малого бізнесу: «А ми їх душили, душили...»
Модель від уряду передбачає об’єднання 2-ї та 3-ї групи платників єдиного податку (а фактично демонтаж 3-ї групи платників) в одну групу «В». При цьому в порівнянні з 3-ю групою, в групі «В» максимальний обсяг доходу зменшено в 10 (!) разів з 20 млн грн до 2 млн грн та виключено можливість юридичних осіб бути платниками єдиного податку (група А та В). Паралельно з такими «покращеннями» ставку податку підвищено майже в 5 разів – з 4% до 18%.
Для с/г підприємств введено додатковий критерій – обсяг доходу не більше 2 млн грн. Якщо більше, то переходь на загальну систему оподаткування. Ще один «подарунок» – фактичне скасування спеціального режиму ПДВ для сільськогосподарських компаній. Сьогодні 100% ПДВ спрямовується на спецрахунки с/г підприємств (для виробничих цілей). Уряд пропонує залишити лише 25%, а левову частку - 75% - забирати до Державного бюджету України.
Замість підтримки малого та середнього бізнесу уряд намагається задушити його, загнати в тінь, змусити до еміграції.
На цьому фоні є дуже показовим діаметрально протилежний історичний приклад Польщі щодо підтримки розвитку малого бізнесу. На початку 90-х років працівники, які звільнялися з польських державних підприємств за власним бажанням задля започаткування власної справи, одержували вихідну допомогу в розмірі 6-місячної заробітної плати та були звільнені від оподаткування на 18 місяців.
Навіть сьогодні базовим принципом Європейського «Акту про підтримку малого підприємництва» є формування середовища, в якому малі підприємці та сімейні підприємства можуть процвітати. Натомість наші недалекоглядні урядовці продовжують нав’язувати українським підприємцям неприйнятні, руйнівні та антисоціальні «правила гри».
Каральна модель під ширмою реформи
Ще однією «новацією» урядової податкової реформи є десятикратне (!) збільшення штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. Для прикладу, сьогодні розмір штрафу за порушення порядку подання інформації до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків становить 85 грн. Уряд пропонує збільшити цю цифру до 850 грн. А наприклад, за порушення порядку подання інформації про зміну місцезнаходження в чинному Податковому кодексі передбачено штраф в розмірі 170 грн, натомість уряд пропонує підвищити штраф до 1700 грн.
То про яку співпрацю з бізнесом ми тут можемо говорити? Чи може підвищення штрафів надихати вітчизняних підприємців?
Хто тут ще живий – пенсіонери і промисловці?!?
Із інших «реформаторських» новел урядової податкової реформи – підвищення межі податку на нерухомість з 2% до 3% від рівня мінімальної заробітної плати, скасування пільг для промислової нерухомості (!), збереження оподаткування пенсій працюючих пенсіонерів – ганебні антипідприємницькі, антивиробничі та антисоціальні норми.
Висновок – треба “валити” або урядову податкову реформу, або підприємцям з країни!
Плюси неприйняття урядової податкової реформи суттєво переважують мінуси від її потенційного прийняття, тож її не можна допустити за жодних умов! Якщо уряд і адміністрація Президента сьогодні не мають політичної волі та самостійності для проведення корисної для економіки податкової реформи №3357, краще напередодні Нового року взагалі не чіпати Податковий кодекс, адже тоді:
- навантаження на фонд оплати праці й так майже зменшиться до запропонованого урядом рівня (з різницею в мізерні 2%);
- не буде знищено спрощену систему оподаткування;
- не збільшаться майже в 5 разів побори з платників єдиного податку;
- не підвищаться в 1,5 рази ставки податку на нерухомість;
- не будуть скасовані пільги для промисловості, які сьогодні дають хоч крихту можливості пережити «економічну зиму».
Тому аналізуючи ці факти, несвідомо починаєш розуміти, що за гучним гаслом урядової податкової реформи «Inspire» криється не таке надихаюче, але, на жаль, більш правдиве прем’єрське та президентське «Full Stop».
Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер опозиційної фракції Радикальної партії
