Май френд Ігор Мосійчук іногда "умирає". Час від часу читаю десь в Інтернеті, що він "помер". Значить, буде довго жить. Він всігда сміється в ліцо смерті, настількі нагло, шо вона думає: не буду мать діла с цим придурком, ще косу у мене отожме...
Оце згадалось, як восени на Луганщині проізойшов такій случай. Приїхали ми привезти поміч бійцям на передок, і останавлюється на блокпосту автобус з пасажирами. Олег Ляшко каже: нада з людьми привітаться, закликать іх підтримувать наших бійців. І пішов у той проклятий автобус. А срєді пасажиров не всі ж нормальні люде, точно якась вата тишком-нишком причаїлась. Сороміцьки мовчала в страхє перед каратєлямі, но, очевидно, писала смску о том, шо хунта приїхала.
Корєктіровка огня не заставила себе долго ждать.
...Бійці рішили научіть Ляшка водить БДРМ. Кажуть: оце читали, що Ви тракторіст по першому образованію, но у нас транспорт ще кручє.
Їдем-їдем, і тут, курва, накривають "градами".
(...після цього ввечері пили чарку з комбатом "Луганська-1" Артем Вітко, він питав:
- Ну, как ти, нормально?..
і я іскрєннє йому відповідав:
- Людям, які переживають це пекло кажен день, усім без ісключєнія, треба давати Героя України...).
Я тоді "гєроїчєскі" заліз під БДРМ. Смерті тоже не боюсь, но шото дуже не хочеться... Обнаружив там же Сeргія Рибалку. Було смішно, якби не стрьомно, дивитись, як Марк Гресь прикривається якоюсь обнаруженою ним подушкою, не дай Бог - ясно, шо не помогло б...
А Мосійчук тупо стояв і наблюдав за всіма етіми собитіями. На питання потім, чого ж так, махав рукою, як вродє спитали не про жизнь і смерть, а про шнурки на ботінках: умирать, так умирать... при таких обстоятельствах хоть не стидно.
Ватніки, вдавіться, суки, з Ігорем все добре. Дякувать Богу і лікарям - у них велике серце і золоті руки - операция прошла успішно. Вже відходе від наркозу. Він, канєшно, обіщав перепочить, но, знаючи його, завтра возьметься за роботу в онлайн-режимі. Каратєль іде на поправку.
Андрій Лозовий,
Народний депутат України,
заступник лідера Радикальної партії Олега Ляшка