Наші умови формування нової парламентської коаліції та уряду:
- жодного спеціального статусу для Донбасу;
- заборона на продаж с/г землі;
- заборона підвищення пенсійного віку;
- перехід від Нормандського до Женевського формату переговорів по Донбасу;
- недопущення розбазарювання державного майна через приватизацію;
- скасування оподаткування пенсій;
а також реалізація Антикризової програми економічного розвитку України, яку ми сьогодні з моїм заступником Viktor Halasiuk направили Президенту, Голові Верховної Ради та Прем’єр-міністру України. Це план втілення в життя нового економічного курсу, який послідовно відстоює фракція Радикальної партії, бо він принесе українцям перспективу та добробут.
Повний текст звернення наведений нижче:
Відкрите звернення
до Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України щодо зміни економічної політики для захисту національних інтересів, розвитку економіки та підвищення рівня життя громадян України.
Українська економіка за останні 25 років скоротилась на 35%. Згідно з даними Світового банку, це найгірший результат у світі. Із 166 країн, які мали й розкрили повну статистику ВВП за 1990–2014 рр., він знизився лише в п’яти випадках. Україна «випередила» Молдову (-29%), Грузію (-15,4%), Зімбабве
(-1,6%) і Центральноафриканську Республіку (-0,94%). ВВП інших країн збільшився: з мінімальним приростом у Таджикистані (10,6%) і Демократичній Республіці Конго (20%), а у Китаї ВВП зріс у 10 разів. А ми втратили третину ВВП в реальному вимірі, хоча в 1990 році за ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) мали стартову позицію кращу за Малайзію, Польщу та Білорусь, знаходилися на одному рівні з Туреччиною та Румунією.
Такий безпрецедентний економічний спад в Україні відбувся на фоні масштабної тінізації та монополізації економіки, технологічної примітивізації виробництва та деіндустріалізації, зовнішньої фінансової та енергетичної залежності, розквіту корупції та формування і консервації олігархічно-сировинного ладу. Натомість країни, які запроваджували економіку підприємницької ініціативи та інновацій, справедливої ринкової конкуренції і нових інвестиційних можливостей, економіку випуску та експорту продукції з високою доданою вартістю, успішно розвивались. Як наслідок, реальний ВВП України на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) у 2014 році склав 8 267 дол. США, що вдвічі менше за ВВП Білорусі, Румунії, Туреччини та втричі менше за ВВП Малайзії чи Польщі. Номінальний ВВП України склав у 2014 році 3083 дол. США на душу населення.
Продовження політики ринкового фундаменталізму, однобоке фокусування на дерегуляції та приватизації як панацеї, «затягування пасків» населенню та фанатична фіскальна консолідація вкупі з регулярними закордонними запозиченнями, а також обмежувальна грошово-кредитна політика НБУ законсервували економічну модель, за якою Україна вивозить за кордон сировину та низькотехнологічну продукцію з малою доданою вартістю, талановитих людей та зароблені в Україні прибутки, а ввозить дорогі енергоносії, готову продукцію з високою доданою вартістю та міжнародну фінансову допомогу.
В результаті військової агресії Росії проти України та проведення такої недолугої економічної та грошово-кредитної політики з початку 2015 року промисловість впала вже на 13,4%, товарний експорт з України скоротився на 30,9%, обсяг прямих іноземних інвестицій зменшився на 3,8 млрд дол. США, офіційне безробіття (за даними МОП) сягнуло 9,4% або понад 1,6 млн осіб. Як наслідок, оновлений МВФ прогноз падіння ВВП на 2015 рік сягнув 11%, а за даними Світового банку – 12%.
Україна занурилась в економічну депресію, яка характеризується стійкою і тривалою негативною динамікою ВВП, втратою інвестицій, ростом боргового навантаження на бюджет, спадом промислового виробництва, експорту, зайнятості, видатків домогосподарств, обвалом курсу гривні та інфляційним ростом цін. Замість створення нової перспективи розвитку країна стоїть на межі соціальної дестабілізації, оскільки мільйони людей опиняються за межею виживання, а підприємці і молодь все більше емігрують за кордон в пошуках кращої долі. Ситуація критично ускладнюється військовими діями на сході України.
Головні економічні виклики, що постали сьогодні перед країною та потребують оперативного вирішення, представлені в Додатку 1 («Головні системні економічні виклики»).
З огляду на вищенаведене, закликаємо до негайної зміни державної економічної політики та невідкладної, скоординованої між усіма гілками влади, реалізації Антикризової програми розвитку економіки (Додаток 2).
З повагою
Лідер Радикальної партії Олег ЛЯШКО
Заступник Лідера Радикальної партії
з економічної політики,
Голова Комітету з питань промислової
політики та підприємництва Віктор ГАЛАСЮК
Додаток 1
Головні системні економічні виклики
1) Низький рівень доходів громадян, який через шокове трьохкратне знецінення гривні скотився на рівень економічно відсталих країн. Середній наявний дохід в Україні скоротився до 130$, а частка заощаджень – до 3,4%. Це знекровлює економіку та дестабілізує соціально-політичну ситуацію в країні.
2) Високе безробіття, яке за офіційними даними (МОП) становить 9,4% працездатного економічно активного населення або 1,6 млн осіб, а за рахунок «прихованої компоненти» (у т.ч. неповна зайнятість, відпустки за власний рахунок) є ще більшим – підкошує продуктивність економіки та додатково виснажує купівельну спроможність населення.
3) Дефіцит інвестицій, в тому числі прямих іноземних, вітчизняних приватних та державних інвестицій. В результаті багаторічної низхідної динаміки капітальних інвестицій рівень валового нагромадження основного капіталу – інвестицій в майбутнє економіки – скоротився до 12% від ВВП (при 19% в ЄС та понад 25% в країнах, що розвиваються).
4) Падіння виробництва та експорту, викликане як військовими діями на Донбасі і втратою російського ринку, так і відсутністю цілеспрямованої урядової промислової й торгівельної політики. За 11 місяців 2015 року промислове виробництво впало майже на 15%, а товарний експорт на 31% (навіть не дивлячись на дію автономних торговельних преференцій для України з боку ЄС в рамках угоди про Асоціацію).
5) Фінансова залежність та макрофінансова нестабільність, викликана від’ємним сальдо торговельного балансу протягом останніх 9 років; трьохкратним шоковим знеціненням національної грошової одиниці; надмірним навантаженням державного і гарантованого державою боргу на економіку країни (80% ВВП у 2015р., тоді як МВФ вважає критичним максимумом 60%) та непомірними бюджетними видатками на його обслуговування (14,8% видатків держбюджету-2016 – друга найбільша стаття держвидатків).
6) Енергетична неефективність та імпортна залежність. Енергоємність одиниці ВВП України в 2 рази вища за Чехію, в 3 рази за Польщу і в 5 разів за Сінгапур. При цьому Україна на 33% залежить від імпортних енергоносіїв. Це робить багато видів української продукції неконкурентоздатною на міжнародному ринку.
7) Технологічна примітивізація виробництва та експорту виражається в тому числі в низькій частці переробної промисловості у ВВП країни (лише 13% в Україні, на фоні 18% у Туреччині та Польщі, 21% - у Словаччині чи 30% у Південній Кореї), мізерній частці високотехнологічного експорту (лише 6% від усього товарного експорту в Україні, на фоні 8% в Польщі, 15% - в Чехії чи 47% в Сінгапурі). Це спричиняє низьку додану вартість створювану в економіці, а отже і низькі соціальні стандарти в країні.
8) Надмірна тіньова економіка та соціальна несправедливість. Більше 50% економіки країни знаходиться «в тіні» та не сплачує податків. Отже, податковий тягар лягає на плечі найменш соціально захищених верств населення – вчителів, лікарів, військових, а тепер навіть працюючих пенсіонерів.
9) Всепроникна корумпованість державних інституцій. З корупцією стикається майже кожен українець. Найбільш часто вона проявляється в судах, податковій, на митниці, у виконавчій владі. Корупція знищує довіру суспільства та бізнесу до влади і гальмує розвиток країни.
Додаток 2
ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Механізм: внесення змін до Конституції України та прийняття необхідних Законів.
Ефекти: встановлення законності, відновлення довіри суспільства до судової та правоохоронної системи, а також до влади в цілому.
Механізм: прийняття Постанови Верховної Ради щодо комплексного реформування державної служби в Україні під парламентським контролем та прийняття необхідних актів виконавчою гілкою влади.
Ефекти: забезпечення ефективного публічного управління, відновлення довіри суспільства до влади.
Механізм: прийняття відповідних Законів Верховною Радою.
Ефекти: реальний захист інтересів громадян та бізнесу перед обличчям влади та перетворення суспільства на «антикорупційного прокурора».
Механізм: проведення урядових перемовин з міжнародними некомерційними кредиторами з наступною ратифікацією їх результатів Верховною Радою.
Ефекти: зменшення навантаження державного боргу на економіку та скорочення видатків на його обслуговування, вивільнення фінансових ресурсів для державного інвестування.
Механізм: прийняття змін до Податкового Кодексу Верховною Радою.
Ефекти: поліпшення бізнес-клімату, детінізація економіки та розширення податкової бази.
Механізм: прийняття змін до Податкового та Митного Кодексів Верховною Радою та прийняття необхідних актів виконавчою гілкою влади.
Ефекти: спрощення митних процедур, знищення контрабанди та корупції на митниці, деофшоризація економіки та розширення податкової бази, покращення торговельного балансу.
Механізм: прийняття урядового розпорядження про ліквідацію НАК «Нафтогаз України» та розділення видів діяльності (видобуток, транспортування) на окремі компанії згідно вимог Третього енергопакету ЄС та прийняття Верховною Радою законопроекту №3386 щодо НКРЕКП.
Ефекти: забезпечення законного і прозорого для суспільства ціноутворення на ринку природного газу, ліквідація корупційної складової та зниження тарифів на природний газ для споживачів.
Механізм: прийняття Урядом державної програми з відповідним фінансуванням та прийняття Верховною Радою пакету Законів щодо стимулювання нового видобутку природного газу, у т.ч. з малодебітних, законсервованих, ліквідованих та ін. недіючих свердловин.
Ефекти: збільшення власного видобутку природного газу та забезпечення повної енергетичної незалежності України від імпорту природного газу, покращення торговельного балансу.
Механізм: прийняття Урядом державної програми з внесенням Верховною Радою змін до держбюджету.
Ефекти: зменшення споживання енергоресурсів та енергоємності ВВП, економія поточних видатків державного та місцевих бюджетів, зменшення енергозалежності від імпорту енергоносіїв, покращення торговельного балансу.
Механізм: прийняття відповідних актів Урядом та Законів Верховною Радою.
Ефекти: забезпечення інструментарію ефективної, прозорої та підзвітної акумуляції і використання бюджетних коштів та міжнародної фінансової допомоги для дієвої реалізації державної економічної політики.
Механізм: прийняття відповідних актів Урядом та Законів Верховною Радою.
Ефекти: прискорена реабілітація економіки, перехід до випереджаючого розвитку та підвищення рівня життя мешканців України.
Критично важливим є залучення міжнародної фінансової допомоги до реального сектору економіки в обсягах, необхідних для створення ефективної структури економіки – сучасний План Маршалла. Перехід до використання міжнародних донорських ресурсів не на «проїдання» через державний бюджет, а на розвиток через спеціальні інститути економічного розвитку за досвідом успішних країн.
Механізм: прийняття відповідних актів Урядом та Законів Верховною Радою.
Ефекти: ресурсне забезпечення структурної модернізації економіки та її прискореного зростання (сучасний план Маршалла для України).
Механізм: прийняття відповідних актів Урядом та Законів Верховною Радою.
Ефекти: підвищення рівня зайнятості населення; зменшення навантаження на соціальні фонди; збільшення купівельної спроможності домогосподарств; забезпечення соціальної стабільності.
Механізм: прийняття Верховною Радою Законів №3597 та 3598 Про фонд гуманітарного розвитку та відповідних актів Урядом.
Ефекти: доступна та якісна медицина, зменшення рівня захворюваності, підвищення народжуваності, підвищення тривалості здорового життя.
Механізм: прийняття відповідних актів Урядом та Законів Верховною Радою.
Ефекти: підвищення якості дошкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти; покращення професійної орієнтації; зростання освітнього рівня та доходів населення, підвищення конкурентоздатності економіки.
Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер опозиційної фракції Радикальної партії
